Неймовірна класика, не дивно, що у цієї книжки багато поціновувачів, адже Вайлд випередив час на сотню років. Подібні проблеми, аналогії, психологічні переконування і виправдування самих себе при скоєні спокуси, який призводить до гріха. Автор цілиться куди необхідно, щоб зачепити в моментах, які втілюють сумління, адже тією чи іншою мірою — кожен з подібним стикається. Крім того, твір дуже цікаво написаний, хоч мораль тут доволі проста: "не будь негідником, а то буде недобре". Чудовий антиприклад для сучасності, адже творчість куда далі вийшла в маси і більше людей можуть ознайомлюватись з творчістю минулих літ, тож приміряйте на себе подібну ношу... Чи могли би собі позволити такі почесті й свою картину? Очевидно, що ні, адже в іншому проявляється подібне, але принцип залишається все таким же. В наших реаліях багато неодмінно б все відали, аби зберегти молодість, моменти Юності і не губити почестей цих днів перед невпинним часом. "Чи дійсно вони б цього хотіли?" — питання можна віднайти в книжці. Переконлива, дуже кінематографічна з гарним слогом книжка, яку цікаво досліджувати. Кожен вже по своєму домалює зі своїми особливостями ось цей образ "ідеальності" й лакшері спосіб життя, який притаманний людині, котрій присвячена книжка — Доріана Грея. Або ж наше самовдоволене темне й гріховне "я", котре можемо й не усвідомлювати й бути під впливом чогось із-зовні: медіа, кіно й того ж самого мистецтва, куди входять "отруйні книжки", але ця більш таки буде повчальною та розважальною з філігранним словом з деякими моментами на подумати й оцінити. Тобто для багатьох не буде поганим чтивом. Дуже цінний внесок в літературу.

Цей роман справді залишає після себе багато думок і внутрішніх суперечностей. Це не просто історія про красу й молодість, а глибокий твір про моральний вибір, вплив і спокусу. Було цікаво спостерігати, як поступово змінюється Доріан — зовні він залишається бездоганним, але всередині руйнується. І саме ця контрастність найбільше вражає. Філософія гедонізму, яку він приймає, спочатку здається привабливою, але згодом стає зрозуміло, до чого вона призводить. Особливо сильне враження справляє фінал — він логічний, але водночас трагічний і символічний.

«Портрет Доріана Ґрея» для мене — книга про красу, вплив і моральний вибір. Було цікаво спостерігати, як герой поступово змінюється і втрачає себе. Атмосфера сильна, ідея запам’ятовується. Водночас багато філософських розмов, які місцями затягують і гальмують сюжет. Книга варта уваги, але потребує терпіння.