Четверта історична повість українського письменника Богдана Лепкого трилогії «Мазепа». Я люблю читати серії книг, бо завжди цікаво, що ж автор зробить зі своїми персонажами далі. Але тільки тоді, коли продовження дійсно цікаве. Зі всієї трилогії мені сподобався найбільше перший роман «Мотря». Динамічний, цікавий, та й постать гетьмана Івана Мазепи мене завжди цікавила і притягувала до себе. Повість «Полтава» я вже читала не з таким захопленням, а щоб дочитати до кінця, бо не люблю закидати книги недочитавши. Повість продовжує розповідати про життя славетного гетьмана Івана Мазепи після переходу на бік шведського короля Карла напередодні Полтавської битви та її трагічне завершення. Автором майстерно змальовані і органічно поєднані майже з документальним описом реальні історичні події та особи. Під час читання уява малювала мені страшну і фатальну для України та Швеції Полтавську битву, яка закінчилася кінцем мрій Мазепи про вільну та самостійну Україну. Все це дуже важко і гірко читати, бо подумки проводяться паралелі із сьогоденням, коли наш народ знову наступає на ті самі граблі. «Замовкне голос Петровий, а зойк мордованого Батурина лунатиме крізь століття. Правнукам причується колись, як мордували їх предків.»