Цілком ймовірно, що я оцінила б книгу вище, якби це було перше знайомство з автором, але так як це третій твір Фіцжеральда в моєму скромному читацькому багажі, то я не змогла позбавитися деякого присмаку вторинності. Звичайно, майже у кожного письменника можна виділити центральні теми у творчості, і це не порок чи недолік. Але строкатий кругообіг нічних розваг — випивка, матово-бліді златовласі жінки, чудернацький блиск кришталю і м'який шелест шовку, — за яким таїться гостра неприкаяність, самотність, що не заповнити і тисячею швидкоплинних зв'язків і поспішно все поспіхом було, все це викликає певну пересиченість. У автора дуже гарний склад і приголомшливе вміння ткати зі слів неймовірні візерунки, але мені забракло певної сюжетної наповненості. Мало подій, багато переживань і рефлексії Еморі Блейна, головного героя, що виплескується в не позбавлені інтересу міркування.