Книга з виликим шрифтом та розтягнута на 500 сторінок.

Книга закохує в себе буквально з перших сторінок. Хоч я народився й пізніше 80-х, але сама атмосфера старих ігор мені знайома, бо я в дитинстві провів сотні годин за 8-ми бітними консолями, а в молодості - за емуляторами 8-бітних консолей. Перш за все, варто відзначити, що я отримую неймовірне задоволення від чтива. Дійсно, інколи здається, що в руках не книга, а джойстик, і ти не читаєш, а пліч-о-пліч з головним героєм подорожуєш ОАЗом в пошуках схованих там ключів й воріт. Я свідомо вирішив не йти в кіно, аби спочатку прочитати першоджерело, без підказок і тих же спойлерів. Далі про сюжет. Перше, що викликає питання - це блискавичний занепад суспільства. Так, автор мав на меті створити кіберантиутопію, де всі "зависають" в онлайні, а на реальний світ - плювати. Начебто нестача ресурсів, палива й інших ресурсів перевернула порядки у цілому світі. В 2040-х більше половини людей - безробітні й жебраки, які живуть на руїнах минулої, так би мовити, цивілізації (тобто, нашої). От не можу я повірити, що за 20 років без природних копалин людство могло настільки змінитись. При чому, автор пише, що люди без електрики повтікали з сіл в міста. Чомусь мені здається, що в реальності все було б навпаки. Бо в селі є ще один, найголовніший природний ресурс - земля. І ніяка електрика, нафта і вугілля не потрібне, щоб росла картопля. Так, збирати було б важко, але ж можливо. Тому на мою думку, навпаки, всі б переїхали в села й жили як у середньовіччі, а міста б обслуговували альтернативні джерела енергії. І не було б двадцятиповерхових стеків, пусток з безкарними бандитами і загальної бідноти. Сюжет будь-якої історії настільки сильний, наскільки сильний її антагоніст. Але зрозуміти дії корпорації «101» не лише в ОАЗі, а й в реальному світі мені було важко. Автор відзначає, що правоохоронна система в 2040-х роках працює препогано. На вулицях повно вбивць, бандитів, мародерів й інших покидьків. Поліція працює слабо або не працює взагалі. Судова система зруйнована. В такому разі який сенс Корпорації «101» взагалі брати участь в грі? Згідно з сюжетом книги вони витрачають десятки, а то й сотні мільйонів доларів, щоб знайти «яйце» й отримати спадок Галлідея. Але ж весь цей час спадок продовжував існувати в реальному світі. Що заважало «101» здійснити рейдерський наліт й захопити "GSS" армією кишенькових адвокатів? Невже це було б дорожче? Припустимо, спадок належить компанії «GSS». Сама компанія належала Галлідею й Морроу, двом друзям. Перший з них – помер. Адресу другого можна без проблем дізнатись. «101» могли вигадати сотню способів «прибрати» його. Тоді управління перейшло б Раді Директорів, яку можна поступово «купити» чи залякати. Хто подав би на них до суду? І якби подали, хіба не дешевше було «купити» суд? Та замість цього Корпорація вирішує витрачати мільйони та роки, щоб «грати за правилами» заповіту. Звичайно, я маю свою версію відповіді, й вона доволі проста. Корпорація «101» все це робить, тому що в кожного протагоніста неодмінно має бути антагоніст. А хто справжній злочинець усіх підліткових антиутопій? Правильно, злі корпорації! Якщо забрати гік-підсолоджувач, ми отримуємо типову підліткову антиутопію, в якій всемогутні "особливі" підлітки дають копняка під зад злій мегакорпорації. Бунт проти системи, особистість проти шаблону, індивідуальність проти зрівнялівки. Це типові меседжі підліткових історій, які пишуться десятками, а то й сотнями років. Той, що біжить в лабіринті, голодні ігри, дивергент... Список можна продовжувати ще довго... Так, ПершийГравець - типова трьохактна підліткова історія, але... вона до біса крута!!! Вчинки головного героя хоч і логічні, але непередбачувані. Дійсно інколи виникає враження, що ти не читаєш книжку, а граєш в класичну аркадну гру. Недоліком третьої частини для мене став любовний трикутник Галлідея. Він нічого не пояснює, нічого не змінює і ні на що не впливає. Його сміливо можна було вирізати, і історія нічого не втратила б. Твіст з четвертаком сподобався, хоч і сприймається трохи як "Бог з машини". Чи варто читати! Ще б пак! Це певний спосіб гарно розважитися!

Реальная современность с ее бурными изменениями и обновлениями диктует свои правила и в фантастике. Книга "Первом игроку приготовиться" была бы невозможна лет 50-40 назад, однако выглядит абсолютно понятной сегодня, когда без различных гаджетов и цифровых устройств представить сегодняшнюю жизнь невозможно. В романе Эрнеста Клайна, который справедливо отнесен к бестселлеров, действие происходит в двух плоскостях: в недалеком будущем, когда мир охватил энергетический кризис и постепенное разрушение, и в виртуальном мире оазиса, созданной компьютерным гением Джеймсом Галлидеем. В этом виртуальном вселенной оазиса герои - такие неприметные в повседневной реальности - и такие мощные в мире компьютерных технологий - ведут жестокую борьбу за многомиллиардный наследство создателя оазисы. Виртуальный мир, искусно созданный Эрнестом Клайном, построенный на компьютерных играх, фильмах, музыке конца ХХ века и, надо отметить, построенный действительно талантливо и, если это слово можно употребить, достаточно реалистично. Однако, главной заслугой автора романа является его персонажи, вырисованные чрезвычайно убедительно - это и главный герой Уэйд Уоттс, который в мире оазиса является мощным аватаром Парзивалем, и его соперники, а потом друзья Артемида, Эйч, Шото ... Для меня лично главным признаком по настоящему хорошей книги является желание пересмотреть ее экранизацию. Отмечу, что в планах на ближайшие выходные есть просмотр одноименной экранизации Стивена Спилберга. Поэтому рекомендую "Первом игроку приготовиться" для прочтения всем, кто увлекается фантастикой и не может представить себя без компьютерных технологий!