"Ніколи нічого не станеться так, як ви собі уявляєте", - каже вона. "Але знову ж таки, якщо ви не уявляєте, взагалі нічого не відбувається". Хммм ... що сказати? Я знаю, що ніколи більше не хочу читати ім’я Марго Рот Спілгельман, це точно. Персонажі (крім названих раніше) були фантастичними і дуже правдоподібними. Діалог між друзями був чудовим і смішним, як я і очікувала від Джона Гріна. Мені сподобалися перші глави цієї книги, але в другій частині книги вона почала ставати дуже нудною. “It is so hard to leave—until you leave. And then it is the easiest goddamned thing in the world.”

Джон Грін продовжує працювати на ниві підліткового письменництва. Чергова його книжка – роман «Паперові міста», знову повертає читачів в підліткові часи (на тлі американської освіти). Знову підлітки, знову декілька кланів, знову проблеми з якими мають справи школярі Америки. Головні діючі особи – це сором’язливий та неконфліктний Квентин Джейкобсен та своєрідна, допитлива, вигадлива та нестандартна Марго Рот Шпігельман. Характер Марго Шпігельман можна порівняти з ще одною дівчиною (авторства Джона Гріна) – це Аляска Янг (з роману «В пошуках Аляски»). Прологом до цієї книжки є згадка про те, як малі Марго та Квентин знаходять вбитого чоловіка. І якщо на Квентина це справляє важке враження, то Марго намагається провести своє розслідування цього злочину. Роман поділено на три частини. Перша – це втілення сміливого задуму Марго (їй допомагатиме Квентин). Друга – це пошуки місця, куди втекла Марго по її підказкам, які вона залишила Квентину (чи справді це будуть підказки?). Й третя – це шлях Квентина з друзями на те місце, де в результаті їх пошуків, повинна перебувати зникла Марго. Загалом роман про стосунки між підлітками. Де є місце й підлості й шляхетності. Любові й приниженню. Цноті й розпусті. І не треба забувати, що головна читацька аудиторія – це підлітки. Тож не варто від цієї книжки очікувати чогось іншого…

Моє перше знайомство з автором. Твір в цілому не сильно вражає. Якщо це твір для підлітків, то, на мій погляд, він для них занадто складний для розуміння. Все-таки психологія дуже тонка штука. А для дорослих цей роман не дуже цікавий, хоча, напевно, варто звернути увагу на те, як ми ставимося до своїх дітей, і, що вони переживають в своєму внутрішньому світі. Всі ми були підлітками, у всіх нас були таємні бажання. Вже з віком, аналізуючи свої вчинки і думки, розумієш, що, може бути, і потрібно було вчинити так само, як героїня роману Марго: виїхати від загальноприйнятих норм і стандартів. Але з іншого боку, будь-яка розсудлива людина, незважаючи на вік, думає про своє благополучне майбутнє, як Квентін. Швидше автор хотів показати нам, два аспекти в психології людей. І все-таки, твір змушує задуматися! Хорошому хлопцеві Квентіну, випускнику школи, з дитинства подобалася сусідська дівчинка Марго, але точок дотику між ними майже не було. До тих пір, поки проти ночі дівчинка не виникла у нього в вікні і не втягнула його в свої напівдитячі "помсти». А після зникає, залишивши після себе загадкові "підказки", за якими Квентін починає її негайно розшукувати. Марго - навіжена егоїстка, яка сама по собі. Що у неї можна взяти в приклад, - так це бажання жити. Жити сьогоднішнім днем. Не озиратись, не заганяти себе в рамки, а просто насолоджуватися тим, що у тебе є. Книга читається досить легко і швидко. Хоча автор майже до самого кінця намагається тримати інтригу, але сказати, що кінець розчарував - нічого не сказати. Одним словом, героїня зі своїми ідеями і життєвою філософією взагалі не вразила і крім роздратування ніяких емоцій більше не викликала.