Падінгтон і далі вміло знаходить пригоди на свою волохату дупцю. )) У цьому, десятому, томі походеньок ведмедя із Найтемнішого Перу чимало несподіванок. Скажімо, вже в першому розділі ми довідуємося, що відповідні служби нарешті виявили, що у Браунів мешкає неповнолітній ведмідь, який не отримує належної освіти, тож Падінгтон вирушає до школи. Там він швиденько стає улюбленцем усіх дітлахів і більмом на оці для вчителя і директора, які незабаром вирішують, що знання, отримані від тітоньки Люсі, цілком задовольняють Падінгтонову потребу у навчанні. У цій книзі серії особливо багато уваги приділено складним стосункам Падінгтона із сусідом Браунів містером Карі. Цей пан, по-перше, дуже любить сунути носа до чужого проса, а Падінгтон, звісно, постійно дає йому нові приводи понарікати, по-друге, страшенний жмикрут, по-третє, геть не вчиться на своїх помилках. Тож у містера Карі з Падінгтоном трапляється одразу кілька придибенцій, які, на жаль, спричиняють суттєве руйнування сусідської домівки і нервів самого сусіда. )) А візит тітоньки Люсі у останньому розділі став для мене цілковитим сюрпризом. Її короткі гостини так само спричинили веселу пригоду, а кінцівка вийшла неймовірно мила і добра.