Боже, це було так погано, що аж добре! Інакше я не розумію, чому я таки дочитала цю книжку! Кілька років тому Лео переживла страшну трагедію і тепер зі всіх сил намагається відбудувати життя з того, що лишилось. В більшості випадків їй це вдається: вона вступила до університету, навіть будує сякі-такі стосунки з хлопцем, але от для успішної модельної кар'єри є суттєва перешкода. Загалом тут історія з тропом "другий шанс". Колись головний герой зламав життя головній героїні і тепер намагається це виправити, ну в дууууже своєрідний спосіб. Якщо колись будуть роздавати медаль за найтоксичнішого персонажа її 100% отримає Вольф. Це абюзивний нарцис з відчутними замашками сталкера. Він тисне, хамить, принижує і знецінює головну героїню і чомусь це подається як турбота. Бо він отака бубочка зранена, де треба докопатися до його ніжного єства (ні, дякую, обійдусь). Головна героїня не краща. Їй дуже потрібні гроші, але щойно отримавши високооплачувану роботу, вона починає вимахуватися на рівному місці. І те, що її сексуально тяне до мужика, який буквально зламав її життя і продовжує матати нерви при будь-якій нагоді, для мене за межею розуміння. Загалом всю книжку герої гавкають один на одного ніби підлітки на піку сепарації від батьків і чомусь це подається за пристрасть і любов. Ще один момент, який не стосується взаємин ГГ. Вульф має модельне агенство з нетиповими моделями за віком, статурою, фізичними особливостями. І авторка ніби цією книгою проголошує маніфест, що кожне тіло привабливе. АЛЕ головний герой описаний ну дуууже конвенційно красивим. Подвійні стандартииии. Не робіть, як я не витрачайте час на цю книгу.