Мені дууже сподобалась ,моя оцінка 20 з 10.

Якщо до слова "текст" можна застосувати слово "рафінований", то цей точно такий. Я отримувала величезне задоволення від читання і не менше полегшення відчула, коли нарешті перегорнула останню сторінку. Історію свого життя нам оповідає Данстан Ремзі. Він Пята фігура цієї історії, той хто підсвічує долі інших героїв, залишаючись закулісами. А сама оповідка стартує одного зимового вечора, коли сніжка, призначена для Рамзі, влучає у вагітну Мері Демпстер і це запускає цілий каскад подій. Чому ж я відчула полегшення? Бо це по суті вигадані мемуари, а вони завжди тяжко мені давалися. Тут фактично суцільне полотно тексту з мінімальним вкрапленням діалогів. Та й самому Рамзі я не надто симпатизувала. Він пихатий і заздрісний, хоча і душе старається приховати це за пристойним фасадом ветерана та поважного викладача. Всю книгу він пробує продати нам історію свого життя, як щось захопливе та інтригуюче, але правда в тому, що це життя безкінечно нудне і прісне, настільки, що фокус його власної уваги постійно переміщується на інших. В книзі прекрасний психологізм персонажів, тому якщо хочете покопатися в чужих душах та душонках - вам зайде. Але не чекайте від цієї книжки динамічного сюжету.

Історія починається з кидка сніжки (вдалого чи ні вирішувати читачу) і запускає собою відлік подій, які впливають на життя Данстана Рамзі. Він оповідає про все та всіх, але майже ніколи не говорить про себе, він носій чужих секретів та таємниць, він герой, який не вважає себе героїчним та важливим, спростовуючи це тим, що коли рятувався сам випадково врятував інших. На перший погляд здається, що він просто сором’язливий та зрештою стає зрозуміло, що він намагається спокутувати провину, яку тягне на своїх плечах ще з дитинства. На шляху свого життя Данстан зустрічає купу нових людей, та є декілька «дептфордських», які постійно поруч з Рамзі і ми дізнаємось їхню історію настільки детально, наскільки її знає Рамзі. У книзі багато прихованої психології та самоаналізу, релігії, грошей, страху, провини та любові. Автор проводить читача найвизначнішими епохами 20-го століття: Перша світова війна, епоха джазу, Велика депресія, відновлення, Друга світова та повоєнний період — і показує як кожен з цих періодів впливає на життя канадців, наших героїв та різні верстви населення. Незважаючи на те, що проза Робертсона Девіса вважається інтелектуальною, вона легко читається, у своїх роздумах Данстан може полетіти дуже далеко, та тобі ніколи не нудно спостерігати за ходом його думок та міркуванням. «П’ята фігура» мені по-справжньому сподобалась і, я впевнена, ще надовго залишиться в моїх думках.