Прочитавши рецензії до цієї книги я подумала, що це щось легке, відпочинкове, життєстверджуюче і цікаве, щось у стилі «Хороший рік», тому придбала почитати. Але це виявилося і так і не так, бо хоч і було легке, відпочинкове і життєстверджувальне, хоч той самий стиль, але до всього цього роман трішки не дотягує. Ніби й написано цікаво, легко, життєво, але мене не покидало відчуття, що я читаю щось типу любовного роману, трішки відшліфованого для більш широкого кола. Тільки цей роман іще трішки приправлений магією, в супровід якої за сюжетом хотілося б вірити, але в мене особисто окрім роздратування вона нічого не викликає. Сюжет романтично-кіношний: відомий завдяки одному роману англійський письменник (за один роман людина уже ж вважається письменником?), він же викладач, має певні юнацькі спогади і іще більш певні юнацькі травми, тож побачивши одного дня оголошення про продаж запущеного шале з фермою та виноградником десь у Франції, яке йому дуже нагадує таке ж, бачене в юності на газетній вирізці, він піддається миттєвому пориву, купує це шале, переїздить до Франції, якийсь час намагається заслугувати прихильність місцевих жителів, зустрічає тут своє кохання (на цей раз справжнє, над яким не хочеться насміхатись і якого не хочеться уникати, бо те, що було, то було несправжнє, але, як-то кажуть най буде)), відроджує шале і стає фермером. І все це завдяки і за допомогою магії. Поки читаєш книжку, це цікаво, але закривши останню сторінку не покидає відчуття, що тебе надурили або над тобою пожартували, обіцяючи одне, а надавши інше, в рази простіше і банальніше. Тому книга ніби й непогана – для відпустки, для можливості переключитись із серйозної літератури почитавши щось легке (вірніше, легеееесеньке), над чим не треба думати, але не вражає і тої легкості, на яку розраховуєш, і того смаку не отримуєш.

Це моє перше знайомство з творчістю цієї авторки. До цього я була дуже начувана про її книги "Шоколад" та "Ожинове вино". І ось випала нагода прочитати останню. І варто сказати, що я залишилась задоволеною. Це книга-відчуття. Вона ніби вино, протікає всім тілом та залишає після себе приємний післясмак. Історія розповідає про письменника Джея, в якого творча криза, він немає натхнення, аби написати щось путнє, а все через те, що його досі мучить минуле. Джей вирішує втекти з великого Лондона у маленьке села у Франції. Там він купує старий маєток на вулиці, яка дуже нагадує йому ту, на якій він так часто бував літом на канікулах. Це місце дозволяє Джею віднайти себе та зрозуміти, що в житті справді важливе. У книзі дві лінії - теперішня та минуле. І вони йдуть паралельно, аж поки не сплітаються в одну. І на початку я не дуже могла зрозуміти, що ж саме автор хоче сказати, який сенс цієї книжки. Але потім, коли все з'єдналось, то відчуття спокою та розуміння прийшло до мене. У книзі про деякі події розповідає вино, власне перші речення історії написані саме від імені вина. Це ніби й дивно, але з іншого боку дуже атмосферно. Стиль приємний і читається історія дуже легко. Вона атмосферна і її треба провідчувати.

Несмотря на то, что это неспешная и размеренная книга, в которой больше воспоминаний, чем событий, она мне понравилась. Каждому человеку хотелось бы вернуться в свои самые счастливые моменты в жизни, а еще больше хочется осуществить самые заветные желания. Для кого-то это деньги и слава, а для кого-то тихая и спокойная жизнь вместе с любимым человеком и ребенком в тихом французском городке. Перед героем возник непростой выбор. Правда, на протяжении всей книги, с самых первых глав и до последних, присутствовало впечатление, что все события не больше, чем вымысел героя, и на самом деле всё вокруг является лишь плодом его воображения. Признаюсь, что автору удалось меня удивить, хотя я рассчитывала на совершенно другую развязку. Вместе с тем в книге присутствует некая магия, волшебство, которое находится на дне бокала ежевичного вина, а также вера в то, что всегда можно изменить свою жизнь и исправиться ошибки.