На мою суб'єктивну думку Отелло - це п'єса яка тримає тебе в напрузі "а що ж буде далі" від самого початку і до фіналу. В цій п'єсі Шекспір особливо виділив образ головного лиходія, який творить зло "з підтишка" "втираючись" у довіру до Отелло, заздрячи його положенню на службі і бажаючи його повністю знищити. Шекспір даним персонажем(який є класичним прикладом психопата)показав наскільки далеко може зайти людська пиха, заздрість, бажання посісти "своє місце під сонцем" незважаючи ні на що. І я думаю що мораль цієї п'єси в тому що не завжди та людина яка буцімто бажає іншій добра, за спиною не хоче зробити шкоду.

Знайомитися з творчістю Вільяма Шекспіра уже в дорослому віці - це просто насолода для душі. Його історії мене завжди зачіпають за живе, я співпереживаю персонажам та з цікавістю спостерігаю за розвитком сюжету. Хоча твори у віршованій формі мені даються тяжко, але Вільям Шекспір геній в цьому напрямку літератури. І тільки спочатку дається тяжко, тому що зрозуміти хто і що каже дається складно. Адже персонажів у історії багато. Але з ходом розповіді читач уже розуміє хто, що каже, тому що персонажі дуже живі і наділені особливими характерами. Ну а якщо тяжко, то спочатку твору наведений перелік дійових осіб (як завжди, в принципі). Ми спостерігаємо драматичну історію кохання мавра Отелло та Дездемони. Вони не підходять один одному ні за расою, ні за знатністю. Але кохання їх звело, і вони долають усі труднощі на шляху до щастя. Але заздрість людей не має меж, і головні герої стають жертвами недобрих помислів. Це історія про зраду. Але зраду не подружню, а зраду людей, яких головних герой вважав опорою, яких поважав та думав, що отримує те саме у відповідь.

Шекспир - гений, который умел писать произведения, которые остаются актуальными и по сей день. "Отелло" - это пьеса, которая может многому научить, если ее читать вдумчиво. Лично для меня - это прекрасный пример того, как не нужно делать скоропостижных выводов. Как часто люди вспылив, что-то сделают, скажут, а потом кусаю локти, извиняются, но уже поздно. Ведь если ранить другого человека, задеть его чувства не так-то просто потом все вернуть на прежние места. Но в "Отелло" Шекспир зашел как можно дальше, дабы показать всю серьезность человеческой нетерпимости и вспыльчивости, и последствия таких действий. Главный герой совершает убийство в состоянии агрессии и ревности. И назад уже ничего не вернуть, как бы не хотелось. По-моему, это хороший пример того, как делать не надо. История учит нас, что необходимо всегда сохранять трезвость ума, разговаривать с близкими спокойно и быть терпимыми друг к другу, ведь мы не в состоянии повернуть время вспять, забрать боль, которую причинили физически или словами. Книгу рекомендую обязательно всем к прочтению, особенно людям с "горячим" характером. Почитайте и задумайтесь!