В роботі розглянуто особливості юридичної техніки природоохоронного законодавства протягом історичного періоду з часів існування Київської Русі до незалежної України. Досліджено процес її формування як окремої галузі юридичної науки, основні положення якої вплинули на побудову та порядок викладення матеріалу, логічну схему, зміст положень нормативно-правових актів. Показано, що юридична техніка природоохоронних норм пройшла складну динаміку від примітивних положень, характерних для пам’яток права, до нормативно-правових актів, направлених на охорону природних об’єктів, в яких відображено вимоги соціальної адекватності, логіки, системності, структури та мови. Новацією роботи є застосування методики кількісних характеристик, яка дозволила перейти від описового до цифрового аналізу змісту нормативно-правових актів.

На підставі дослідження юридичної техніки запропоновано пропозиції щодо удосконалення природоохоронного законодавства України.