Коротенька книга. Місцями дуже гидко . Не уявляю світ в якому люди легально їдять людей. Кінець вразив особливо остання фраза.

Я так довго полювала за цією книгою і мала на неї величезні надії! Тема антиутопії та легалізованого канібалізму обіцяла щось неймовірно потужне, але після прочитання залишився легкий присмак розчарування. Що сподобалося: Атмосфера та деталі. Деякі сцени прописані настільки натуралістично, що ставало по-справжньому лячно. Авторці вдалося передати цей холодний, механічний жах системи, де людське життя нічого не варте. Фінал. О, цей фінал! Він був абсолютно неочікуваним. Те, як одна сцена може різко й безповоротно змінити думку про головного героя — це було сильний хід. Що не вистачило: Глибини ідеї. Мені здалося, що концепція не розкрита на повну. Світ цікавий, але місцями він виглядає поверхневим. Хотілося більше психологізму, більше пояснень «чому і як», а не просто констатації фактів. Динаміки. Попри гучну тему, книга не «вразила» так глибоко, як я очікувала. Було відчуття, що потенціал історії набагато більший, ніж те, що ми отримали в результаті. Підсумок: Це похмура, специфічна історія для тих, хто любить лоскотати собі нерви. Вона точно запам’ятається фіналом, але якщо ви чекаєте на детально продуманий світ, то може виникнути відчуття, що вам чогось не додали. Моя оцінка: 3.5/5 ✨

Особливо чутливим не раджу читати, бо тут люди вирощують людей, як м'ясо, бо це антиутопія не в класичному розумінні... Досить цікаво йде розповідь про головного героя, його драму, і те,що, попри все, він не зовсім позитивний персонаж.