В Україні багато відомих людей йдуть за наступним шляхом: стали відомими, а згодом пішли у політику. Але це не стосується режисера Олега Сенцова. Він не хотів і не хоче йти у політику. Та й ця слава, яка на нього звалилася, теж на нього тисне. Олександр Мимрук написав книгу про звичайну людину, яка любила свою країну і хотіла в ній жити. Він став відомим не тому, що цього хотів. І навіть не через свої фільми. А за свою проукраїнську позицію, яку намагалися усіляко змінити через в'язницю, проте безуспішно. Для сучасної України він є прикладом того, як дотримуватися своїх поглядів, незважаючи на обставини, в яких опинився. До відбування тюремного терміну в Росії, про Сенцова було відомо не так багато, бо він - непублічна людина. Можливо, багато чого додумали про нього в ході написанні як цієї книги, так і новин у ЗМІ. Ключовий посил цієї книги: хочеш бути вільним і жити у вільній країні? Потрібно за це боротися. Довго і важко. Можливо, цими плодами скористаються лише нащадки (що було у випадку Василя Стуса). Але під лежачий камінь вода не потече. Що і продемонстрував своїм прикладом український кінорежисер Олег Сенцов.