Сталкі та Ко повертаються! "Дядечко" Сталкі, Жук і Мак-Турк і досі вчаться у школі-інтернаті для дітей військових, принагідно шпетячи осоружного вчителя латини, захищаючи слабших (у свій, трохи схиблений, але дуже дієвий спосіб) та фліртуючи з дівчатами в місті. До другої збірки про Сталкі увійшли такі оповідання, що її хочеться насамперед порадити класним керівникам та викладачам громадянської освіти, але аж ніяк не дітям 9-12 років. "Прапор рідної країни" - про те, як нещирість промови державного діяча не викликає у школярів нічого, окрім гніву та огиди: після неї "волонтерський кадетський корпус розпустився, розформувався, вмер, прогнив, зіпсувався і засмердів", за висновком Сталкі. "Ученому - світ" - про те, як готуються до уроків літератури. Якби Жук жив сьогодні, він би чхав на всю "хештег журбу": "На його думку, завтрашній урок буде переповнений всякими "а що вам відомо?.." про цих пекельних поетів-класиків." "Спілка ідоловірців" - про те, що коли звичай встановив привілеї старшокласників, порушувати їх - собі дорожче (тут навіть цитату не підбереш - "прекрасно все".) Єдине, про що я шкодую, - це те, що в мене не було такої книжки, коли я сама вчилася у школі.