Чудовий моторошний трилер від улюбленого автора. Атмосфера у книзі похмура, гнітюча, і максимально зимова. Хто читає по сезонах – зима ідеальна пора року для читання цієї історії. Місто Норфервілль непривітне, часом навіть зловісне. Головна героїня Леона має розслідувати жорстоке вбивство в цьому місті. Це непросто, коли жителі міста дивляться на тебе як на ворога (про ніяку допомогу навіть й мова не йде), і ти відчуваєш себе ніби в пастці. Також ти не можеш вибратися з Норфервілля коли захочеш - і через негоду, і через саме розслідування, бо хочеться дістатися істини - хто саме в цьому місті є тим самим страшним злом. Слід зазначити що ця історія містить правдиві факти, проте саме місто Норфервілль автор вигадав - не хотів щоб ці страшні і моторошні речі були пов’язані з реальними місцями.

«Норфервіль» залишив після себе досить неоднозначні враження. Якщо порівнювати з попередніми книгами Франка Тільє, ця історія для мене зовсім інша. У його інших книгах мені особливо подобалося відчуття, коли ти впевнений, що вже розумієш, що відбувається, а потім виявляється, що автор весь цей час просто водив тебе за ніс. У «Норфервілі» такого ефекту я відчула значно менше. Історія тут більш відкрита, а її основний напрямок досить швидко стає зрозумілим. Але це зовсім не означає, що книга не цікава. Навпаки, вона зачіпає важливі й досить важкі теми, а особливо сподобалася мені саме її атмосфера. Північне, віддалене від цивілізації Норфервіль, холод, ізоляція та загальне відчуття тривоги створюють дуже специфічний настрій, який добре працює на історію. Щодо персонажів — тут, на мою думку, хотілося б більшої глибини. Не всі герої були розкриті настільки, щоб я могла по-справжньому до них прив’язатися або повністю зрозуміти їхні мотиви. Тому для мене це не найсильніша книга Тільє, але й точно не та, про яку можна сказати, що вона залишила байдужою. Вона більше бере атмосферою та темами, які порушує, ніж несподіваними сюжетними поворотами. Якщо ви знайомі з Тільє саме за його попередніми трилерами, думаю, варто бути готовими до того, що «Норфервіль» відчувається трохи інакше.

Франк Тільє вкотре доводить, що я не дарма так люблю його книги. Щоразу він вигадує щось моторошне, але найбільше мені подобається саме атмосфера. Похмуро, тривожно і місцями реально моторошно. Сюжет затягує, а відчуття, що щось тут дуже не так, не відпускає до самого кінця.