Вірджинія Вулф - це прекрасний зразок сучасного роману, несхожого на традиційний наратив 19 століття. Письменниця досить вміло експериментувала із стилем, писала не так як всі і створювала якісно нові стилі романістики. Я вперше зіткнулась із імпресіонізмом у літературі і можу сказати - цей стиль мистецтва, мислення і творення є головною червоною ниткою у цих двох творах. "Night and Day" імпресіоністський твір, написаний у стилі потоку свідомості, не має звичної для читачів романістики сюжету. Тут як на мене забагато центральних дієвих осіб, щоб назвати сюжет класичним, занадто багато проблем і їхніх роздумів, щоб слідкувати чітко за головною думкою. Іноді треба буквально "відійти" від тексту, щоб скласти всі пазли, як Вірджінія Вулф намагається тут скомпонувати. Тай весь сюжет твору починається і закінчується досить обривчасто, залишаючи відчуття, що ми дійсно "заглянули" у життя головних герої, а потім, ширма опустилась і вони далі продовжували жити, як нічого і не було. "Jacob's Room" перш за все здивована, як його переклали не лише українською, а й іншими мовами. Чому так? Бо в творі кімнати як такої немає, є простір Джейкоба (там навіть самого Джейкоба як головного героя - немає!). Головний герой розкривається через своє оточення, їхні діалоги, місця де буває. Тобто немає чіткого фокусу на головному герої (дуже імпресіоністично!). І мене, коли я читала критику, дуже здивував переклад "room" як "кімнати", хоча це абсолютно еквівалентне слова для "простору". Більш того, його так переклали 6 мовами.