На превеликий жаль повинен зазначити, що, не дивлячись на те, що ця книжка є безумовно шедевром тієї маловідомої частини літератури початку ХХ століття, якій пересічний читач не так часто приділяє відповідну увагу, це видання вкрай мене розчарувало. "Нічний постоялець" - це не просто роман! Це - автобіографічна туга за часом, який вже не повернути, що підкреслює важливість "назавжди втраченної дитячої Аркадії" і саме тому особливо неприємно отримати такий екземпляр, що відображає наше спільне відношення та нерозуміння глибини автора. Справа не в дизайні видання, не в якості сторінок чи самого перекладу - на все це (через силу) можна було б закрити очі, - справа в відсутності будь яких виносок із тексту, що, як на мене, жахливий промах редакторів. Це книга про вплив батьківської релігійної культури, її перенесення, метаморфози в історичному процесі та вплив на щоденне життя самого автора і у виданні "Фолио" немає жодного пояснення, жодної жачіпки для розуміння всієї глибини культури автора. Звісно ж, хтось скаже, що з цим сьогодні може допомогти інтернет, але я відповім тим, що бачив інші видання цієї книги і автори неполінувались зроби детальні виноски всього, що допомогає зрозуміти текст та пізнати справжню красу твору. Можна милуватись на сонце в калюжі, але це буде лише невеличке відображення ідеї сонце. Оцінка твору - 5/5 Оцінка видання - 1/5

Это книга для тех, кто не устал от серьезных тем в литературе и готов открывать для себя новые имена и голоса малоизвестных классиков мировой прозы. Шмуэль Агнон - национальная гордость израильской литературы, ведь он принес Государству Израиль Нобелевскую Литературную Премию, первую и единственную в его истории. Что особенного в этой книге? Тем, кто не знаком с рядом авторов еврейской классики двадцатого века, живописавшим еврейские местечки, Шмуль Агнон может показаться ни на кого не похожим автором. Он скрупулезный портретист и живописец, он очень трепетно преподносит читателю детали своего рассказа. Он пишет с меланхолией, с тоской об утраченном времени... Он пишет о том, что для покинувшего родные края и оставшихся, время движется совершенно по разному... И еще он пишет о послевоенном времени, что придает повествованию общечеловеческий масштаб, выводя его за рамки еврейской культурной и национальной памяти. А еще он, как ни странно, пишет об украинском городке Бучач, хотя читая роман, представить себе знакомую нам Украину довольно сложно. Воистину, чудны и дивны особенности национальной памяти разных народов.