Ніч у самотньому жовтні
Бумажная книга | Код товара 887653
Yakaboo 4.4/5
Автор
Роджер Желязны
Издательство
Навчальна книга - Богдан
Язык
Украинский
Год издания
2018
Год первого издания
1993
Переводчик
Денис Демин
Количество страниц
160
Иллюстрации
Нет иллюстраций

Все о книге Ніч у самотньому жовтні

Роман «Ніч у самотньому жовтні» Р. Желязни неможливо просто читати: ним потрібно дихати. Кожна його сторінка пахне осінніми дощами й опалим листям, древньою магією і… не менш древніми страхами. Зрештою, це не звичайний роман, а радше жовтневий щоденник сторожового пса на ймення Нюх, який спільно зі своїм хазяїном Джеком (тим самим Різником), а також з іншими друзями й недругами та їхніми сумнозвісними господарями бере участь у Великій Грі, що відбувається місячної ночі на Геловін. І не дай боже в цій Грі програти, бо долі переможених не позаздриш.

Характеристики
Автор
Роджер Желязны
Издательство
Навчальна книга - Богдан
Язык
Украинский
Год издания
2018
Год первого издания
1993
Переводчик
Денис Демин
Количество страниц
160
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Рецензии
  •  
    Атмосферна історія до Гелловіну
    Цю історію мені хотілось обов'язково прочитати саме в жовтні, адже її згадують мало не у кожній підбірці атмосферних книг для осені та, звичайно ж, похмурих історій до Гелловіну. І тепер, коли я з нею ознайомилась, я таки схильна погодитись з авторами цих списків.
    Розповідь ведеться від імені сторожового пса на ймення Нюх. Разом зі своїм господарем Джеком він готується до магічної події під назвою Гра, яка має відбутися в гелловінську ніч. Крім Джека та Нюха у Грі братимуть участь Джилл з кішкою Сірохвісткою, Граф з кажаном Голкою, божевільний росіянин Растов, як на мене, списаний з Распутіна, зі змієм Вапнюгою, друїд Оуен з білкою Крутьком та ще кілька зацікавлених осіб. Хтось із них союзники, хтось із них суперники, але хто є хто майже до самої Гри нам не скажуть, і ми придивлятимемось до решти разом з Нюхом.
    Любителі пасхалок знайдуть тут для себе багато цікавого - у Доброму Докторі і Піддослідному не важко впізнати Віктора Франкенштайна і Створіння, у Графі - Дракулу, а стародавні боги прийшли в роман з творчості Говарда Ф. Лавкрафта. Менш очевидних великодніх яєць тут теж вистачає.
    В книзі абсолютно неперевершена осіння атмосфера, вона дуже тоненька, тож вистачить одного холодного дощового вечора, щоб її прочитати. Хоча жорстоких сцен у звичному розумінні тут немає (ну може одненька, в Лондоні, але й там письменник більше покладається на уяву читача), є досить багато моментів, коли хапають дрижаки, а напруга зростає з кожною сторінкою аж до самої кульмінації. Всім рекомендую прочитати саме восени.
  •  
    Чудова книга
    Можливо, книга не зовсім від "лиця" собаки, тому що він в цій історії аж надто розумний, людиноподібний, та все ж я віднесу її швидше до переліку книг про тварин, ніж до містичних творів. Головний герой, це пес по кличці Нюх, компаньйон не аби кого, а Джека, того самого, різника. Про це прямо в книзі не йдеться, але зрозуміло, що за один той Джек, господар Нюха. Також, запросто вгадується читачем, хто той Граф, чий компаньйон кажан Голка, хто той Доктор (Франкнштейн), та інші дійові особи.
    Це таке собі збіговисько всіх відомих злочинців, чи геніїв, чи ненормальних психопатів, в одній історії, проте дивлячись на них всіх одразу, ми точно маємо щось нове, це їхні мотиви робити все те, що вони роблять, та спутники тварини.
    В Нюха близькою подругою є кішка, вони живуть по сусідству, вони щодня спілкуються. В тій ночі, про яку йде мова, все збереться до купи, а поки що, кожен день, ми слідкуємо за перебігом підготовки до неї, зробити Нюх і інші мають дуже багато всього.
    В книзі є таємниця, до кінця не ясно хто проти кого, та чому, ну і звичайно, багато містики. Не можу сказати, що книга страшна, вона якась приємна, якась трохи дитяча, пес, ну дуже вже симпатичний герой. Без перебільшення - книга чудова! Але, для тих, хто пробереться за половину, бо перша частина доволі нудна, мало чого зрозуміло. Чим ближче до фіналу, тим книга цікавіша.
Купить - Ніч у самотньому жовтні
Ніч у самотньому жовтні

Обычная цена: 150 грн

Особое предложение: 120 грн

Есть в наличии
 
Информация об авторе
Роджер Желязны
Роджер Желязны

Имя этого американского писателя известно далеко за пределами США. Он при жизни стал классиком. Купить книги Роджера Желязны можно в любой точке земного шара. Его перу принадлежит порядка 50 книг, популярнейшими среди которых стали романы из цикла «Хроники Амбера». А начинал писатель с малых литературных форм. Уже первый опубликованный рассказ Роджера Желязны «Игра страстей»...

Подробнее

Рецензии Ніч у самотньому жовтні

4.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Атмосферна історія до Гелловіну
    Цю історію мені хотілось обов'язково прочитати саме в жовтні, адже її згадують мало не у кожній підбірці атмосферних книг для осені та, звичайно ж, похмурих історій до Гелловіну. І тепер, коли я з нею ознайомилась, я таки схильна погодитись з авторами цих списків.
    Розповідь ведеться від імені сторожового пса на ймення Нюх. Разом зі своїм господарем Джеком він готується до магічної події під назвою Гра, яка має відбутися в гелловінську ніч. Крім Джека та Нюха у Грі братимуть участь Джилл з кішкою Сірохвісткою, Граф з кажаном Голкою, божевільний росіянин Растов, як на мене, списаний з Распутіна, зі змієм Вапнюгою, друїд Оуен з білкою Крутьком та ще кілька зацікавлених осіб. Хтось із них союзники, хтось із них суперники, але хто є хто майже до самої Гри нам не скажуть, і ми придивлятимемось до решти разом з Нюхом.
    Любителі пасхалок знайдуть тут для себе багато цікавого - у Доброму Докторі і Піддослідному не важко впізнати Віктора Франкенштайна і Створіння, у Графі - Дракулу, а стародавні боги прийшли в роман з творчості Говарда Ф. Лавкрафта. Менш очевидних великодніх яєць тут теж вистачає.
    В книзі абсолютно неперевершена осіння атмосфера, вона дуже тоненька, тож вистачить одного холодного дощового вечора, щоб її прочитати. Хоча жорстоких сцен у звичному розумінні тут немає (ну може одненька, в Лондоні, але й там письменник більше покладається на уяву читача), є досить багато моментів, коли хапають дрижаки, а напруга зростає з кожною сторінкою аж до самої кульмінації. Всім рекомендую прочитати саме восени.
  •  
    Чудова книга
    Можливо, книга не зовсім від "лиця" собаки, тому що він в цій історії аж надто розумний, людиноподібний, та все ж я віднесу її швидше до переліку книг про тварин, ніж до містичних творів. Головний герой, це пес по кличці Нюх, компаньйон не аби кого, а Джека, того самого, різника. Про це прямо в книзі не йдеться, але зрозуміло, що за один той Джек, господар Нюха. Також, запросто вгадується читачем, хто той Граф, чий компаньйон кажан Голка, хто той Доктор (Франкнштейн), та інші дійові особи.
    Це таке собі збіговисько всіх відомих злочинців, чи геніїв, чи ненормальних психопатів, в одній історії, проте дивлячись на них всіх одразу, ми точно маємо щось нове, це їхні мотиви робити все те, що вони роблять, та спутники тварини.
    В Нюха близькою подругою є кішка, вони живуть по сусідству, вони щодня спілкуються. В тій ночі, про яку йде мова, все збереться до купи, а поки що, кожен день, ми слідкуємо за перебігом підготовки до неї, зробити Нюх і інші мають дуже багато всього.
    В книзі є таємниця, до кінця не ясно хто проти кого, та чому, ну і звичайно, багато містики. Не можу сказати, що книга страшна, вона якась приємна, якась трохи дитяча, пес, ну дуже вже симпатичний герой. Без перебільшення - книга чудова! Але, для тих, хто пробереться за половину, бо перша частина доволі нудна, мало чого зрозуміло. Чим ближче до фіналу, тим книга цікавіша.
  •  
    Джек-Джек... чого тебе так обділили
    Скажу одразу, я не погоджуюсь із тими ВАУ враженнями, які зустрічаються в анотаціях до цієї книги («роман, яким потрібно дихати», що?). Можливо, якби мені було трохи менше років, так десь на 15, то я б таки погодився. Але тепер, коли за плечима купа всякого баченого-читаного – однозначно ні. Звичайна, добротна та напрочуд оригінальна містика: історія про пса і його пригоди протягом жовтня, місяця, коли розпочинається (чи то пак йде до завершення) таємнича Велика Гра.

    Оповідь ведеться від пса на прізвисько Нюх. Майже всі діалоги в книзі теж не від людей, а від інших тварин (їх тут чимало). Є й люди, але вони якісь другорядні, принаймні на початку. Спершу така оповідка здалось з біса оригінальною. Проте ближче до кінця я трохи охолов від цього ефекту. На додачу все стало сумбурно: швидкість історії зросла, пішла навала посилань на інші твори (Лавкрафта, Бірса, По… а я ж не бум-бум), якісь чари-бари-тарабари… містика, щож тут скажеш. Найприкрішим для мене стало те, що Джек (господар Нюха), виявився мало задіяним. Але ж за описами він виглядав дуже крутим, впевненим, добрим, сміливим і сильним. От і його інгредієнти дуже сильно інтригували! Очікував, що саме він робитиме рейвах, але все вийшло якось не так…

    Порадував аля-Франкенштейн. «До-о-о-бр-и-и-ий песик», дуже мене втішало. Порадувала велика кількість цікавих та різношерстих (в прямому і переносному сенсі) героїв (тварин), та ідея, що вони є супутниками не менш екстравагантних гравців Великої Гри (вампір, цигане, вовкулак, детектив, пастор…), які в свою чергу мають особливі магічні здібності. На додачу, кожен із гравців може бути або за Відкривачів, або за Закривачів. Ці два кооперативи ворогують між собою і всіляко паскудять один одному життя задля протидії… А чому, це вже читайте самі. В кінці більш-менш це розкрито. Також сподобалась «професія» Джека – охоронець (стримував чи що) всіляких лихих створінь: тих, що жили в дзеркалах (гади), того, що жив у колі, і того, що жило в морській коробці… Це капець як цікаво! Собака їм був своєрідним наглядачем і увесь час піддавався їх психологічним нападам. Але Нюх не дався.

    На сам кінець скажу, що Желязни все ж не мій автор. Колись читав його «Лорда Демона», так і не дочитав. Проте якщо б до цього прочитав Лавкрафта, Бірса, По, то оцінив би «Ніч у самотньому жовтні» краще.

    Раджу якщо: ви підліток або доросла дитина, яка полюбляє страшилки; ви шанувальник жанру містика; ви шанувальник творів, де головними героями є тварини; ви шанувальник Роджера Желязни.

    Оцінка: 7/10
  •  
    Гра на долю світу
    Щиро поважаю Роджера Желязни як наукового фантаста, а за фентезі просто люблю! Його «Ніч у самотньому жовтні» - це якраз чудове драматичне фентезі, населене тваринами, що розмовляють і головними героями відомих легенд.
    Дія дотепної страшної казки відбувається в районі Лондона в кінці вікторіанської епохи і є мішаниною з улюблених (і не дуже) персонажів міських легенд того часу. Джек (Різник), Ларрі Талбот (Людина-вовк), Великий детектив ( Шерлок Холмс), граф (Дракула), Хороший доктор (Франкенштейн) та подібні до них … істоти… зібралися зі своїми «асистентами» задля «Гри», в яку можна (й слід) зіграти лише кілька разів на століття, коли 31 жовтня припадає на повний місяць. Це Гра, що може вирішити долю світу, гра, повна химерних ритуалів і божевільних пошуків таємничих артефактів, гра, яка може відкрити (або закрити) шлях у наш світ Старшим Богам.
    Все це дійство пронизане розумним, різким, а іноді і похмурим гумором і приправлено тонкими натяками, які здаються органічними, а не претензійними, бо справу маємо з пером справжнім майстром, і відтворена ним картина фіналу гри набагато величніша, ніж можна собі уявити, вона прекрасна й жахлива, темна й світла водночас. То яка ж сила переможе в наступному раунді Гри?

  •  
    Рецензія
    Відразу скажу, що для мене Роджер Желязни один з найбільш улюблених авторів. Його "Хроніки Амбера" свого часу копняком повернули мені 13-річному любов до читання, тимчасово втрачену після того як казки почали здаватись занадто дитячими, а шкільна програма ... не надихала. Тому цей відгук буде вкрай суб'єктивним. Книга мені сподобалася. Так, це далеко не найкращий з творів автора, але й не найгірший. Це така собі замальовка з безліччю пасхалок, що відсилають до класичної літератури жахів. Думаю в цьому й сховано причину досить полярних відгуків. Сама по собі книга доволі проста, навіть дещо примітивна, зважаючи на те, хто її автор і як він здатен писати. Проте з точки зору книжкового гіка - це справжня скарбниця і для її розуміння потрібен суттєвий бекграунд з прочитаного класичного горрору. Зізнаюсь, кілька творів я читав вперше паралельно з Ніччю, віднайшовши натяки на них у тексті (до прикладу - оповідання Натаніеля Готорна). Книгу я перечитував не раз і не два, минулого року взагалі влаштував собі марафон, насолоджуючись нею протягом цілого місяці - книга структурно розбита на невеличкі частини, їх 31, згідно кількості днів у жовтні.
    Моя порада майбутнім читачам - не завищуйте очікувань. "Ніч у самотньому жовтні" - суто фанатська річ. А я ставлю п'ятірку, як і більшості книг автора.
  •  
    Для осінніх читань
    Роджер Желязни більше відомий своїм циклом "Хроніки Амбера". Але такий великий цикл я не можу наважитися розпочати, а ось ця книжечка-малютка мене давно цікавила.

    Книга просто ідеальна для читання у жовтні, особливо ближче до 31 жовтня.
    Кожен розділ послідовно присвячений дням місяця.
    Так, починаючи з першого дня місяця, ми спостерігаємо як персонажі готуються до славетної гри, яка відбудеться у кінці місяця.
    Оповідь ведеться від імені пса Нюха. Він разом з іншими улюбленцями (кішкою, крисом, кажаном) веде підготовку до гри, у результаті якої може (або не може) відкритися портал у потойбічний світ.
    Сама гра займає небагато часу.
    А от підготовка, і що саме роблять під час неї різні істоти - цьому присвячена левова частина книги. Спостерігати за цим і цікаво, і лячно.

    Книга пронизана моторошною атмосферою кладовища, дощовою осінньою погодою.
    Хочеться загорнутися у теплий плед та пити гарячий чай, і ні в якому разі не виходити вночі на вулицю.

    Містична, лякаюча, атмосферна - дуже раджу.

    Це було моє перше знайомство з автором, і він пише просто прекрасно.
  •  
    Ночь в одиноком октябре
    Каждая глава посвящена одному дню октября по календарю. Этот октябрь должен стать особенным, ведь что-то явно произойдёт. Мы ещё не понимаем, что, но нас с самого начала бросают в гущу событий.. Рассказ ведётся от имени пса Нюха. Его хозяин к чему-то готовится, а пёс ему помогает. Из-за такой манеры повествования в книге нет никаких описаний внешности, природы и прочего. Большинство текста построено на диалогах Нюха с другими животными, и именно из них по контексту нам придётся по крупинкам собирать информацию о происходящем. Идёт игра, но полные правила нам раскрою только в конце. Герои и их животные-спутники готовятся к великой ночи, когда хеловин совпадёт с полнолунием. Часть игроков хочет открыть врата в иной мир, а другие - не позволить этому произойти. Изначально не известно, кто на какой стороне, и вроде бы каждый сам за себя. Но в итоге все обмениваются информацией ради общего дела. Попутно происходят разные убийства и интриги, и великая финальная битва. Конец. Что это было, я так и не поняла. Ну, то есть я поняла что именно происходило, все достаточно просто описано. Я не поняла задумки автора - какой смысл у этой книги, какой общий посыл, в чем идея? Получается, это текст ради текста. Что-то произошло, конец. Задуматься и поразмышлять абсолютно не о чем, все прозрачно просто. Единственное, за что можно зацепиться - многочисленные отсылки к другим авторам и произведениям ("Шерлок Холмс", "Франкенштейн" и тд.). Но это на любителя, я такое не очень люблю. Написано вроде интересно, книга небольшая, читается быстро. И так же быстро забывается, чисто мимолетное развлекательные чтиво без смысловой нагрузки.
  •  
    Осіння казка
    Даний роман Роджера Желязни - це моторошна історія, яка переносить нас в атмосферу вікторіанського Лондона із запахами дощу та опалого листя. Тут зібрані знайомі герої із книжок, фільмів та легенд, такі як Джек-Різник, Дракула, Людина-Вовк, Франкенштей зі своїм монстром, Шерлок Холмс та багато інших. Всі вони, разом зі своїми помічниками, грають у Велику Гру. Зіграти її можна тільки в ніч 31 жовтня, яка припадає на повний місяць. Ця Гра вирішує долю світу, так як учасники намагаються впустити (чи не впустити) в наш світ древніх богів.

    Розповідь ведеться від лиця сторожового пса Нюха, а діалоги переважно між тваринами, що дозволяє глянути на світ їхніми очима.

    Книга розбита на розділи, кожен з яких відповідає одному дню жовтня. Цілий місяць герої готуються, намагаються побільше дізнатися про інших гравців, щоб в останню ніч зібратися всі разом у визначеному місці.

    Рекомендую однозначно. Чудова легка книжка, сповнена гумору та містики, яку слід читати восени, а краще на самий Геловін.
  •  
    Ночь непонятно в чем 0% пользователей считают этот отзыв полезным
    ПОЧЕМУ КУПИЛ
    Я никогда не читал Желязны. Рецензии на эту книгу были весьма хорошими. Хотелось почитать что-то атмосферное и интересное. Аннотация к книге была многообещающей. Это произведение написано в последние годы жизни писателя. Взялся читать произведение специально в октябре перед Хэллоуином.
    ЧТО ВНУТРИ
    Сильно описывать содержание не хочется. В целом, я не понял эту книгу. Она атмосферная? я бы не сказал. У книги есть интересный сюжет? Завязка и концепция Большой Игры интригуют...но по факту развязки нет, развития сюжета нет. Возможно, это очень интеллектуальное произведение с множеством потайных смыслов, которые я не уловил. Концепция с животными хороша, но могло далеко не "золотой стандарт".
    РЕЗЮМЕ
    Я разочарован, тем что никакого смысла эта книга не несет. Это повествование, в котором создан определенный миф про Большую Игру, ее участников и их животных, но у этого мифа нет красивой истории, логических связей и какой-то финальной морали. История читается как поток сознания. Она похожа на детский детектив от лица пса Нюха.
 
Характеристики Ніч у самотньому жовтні
Автор
Роджер Желязны
Издательство
Навчальна книга - Богдан
Язык
Украинский
Год издания
2018
Год первого издания
1993
Переводчик
Денис Демин
Количество страниц
160
Иллюстрации
Нет иллюстраций
Формат
145х215 мм
Переплет
Твердый
ISBN
978-966-10-5717-2
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Литература США и Канады
Литература по периодам
Литература XX в.
 

Об авторе Ніч у самотньому жовтні