Голодомор - не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія - знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду.

У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології "Невідоме Розстріляне Відродження", не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові - якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка "ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил", то "активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки", а то й зовсім безглузді - замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т.д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів, і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів.

На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти "Алькеґаль" дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва "Москва - Пєтушкі", де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка "Нарцис і Геркулан" героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети "Гармонія і свинушник" була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка "Оповідання про гніду кобилу", автор змушений був навіть каятися, що написав його.

Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака - Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.