Книга, яка з 4 зірок і слів «що за маячня», «ну навіщо це, а оце», перетворилось на 5 зірок і, напевно, перемогла Бійцівський клуб, проте і те і те - вах. Не очікуйте бійцівський клуб, це зовсім не те, хоча стиль розповіді мені трохи нагадував - на початку нам закидують вудочку і розповідають події, які до цієї вудочки привели, знайомлять з головним героєм і показують нам якогось ІДОЛА - людини, якою головний герой захоплюється. В цьому випадку в нас історія про модель, яка втратила обличчя. Хтось їхав і вистрелив їй в обличчя. І модель має починати своє нове життя, вона не може говорити, вона жахливо виглядає, її всі жахаються. І в якийсь момент зустрічає Бренді Александру - дійсно свій ідеал, обʼєкт для захоплення. Далі - все може бути спойлером, проте кожен герой, кожна деталь має місце бути. На початку, як і у Бійцівському клубі, вам може здатися, що ви читаєте маячню, дійсно події тут переплітаються фразою «А тепер перестрибуємо» і у вас за одну сторінку може бути взагалі 3 різних часових проміжки. На початку це може здаватись важким чтивом, проте вже в кінці ти наче звикаєш і отримуєш бажаний результат від книги - задоволення. Історія коротка, ви не встигнете перейнятись емпатією до героїв, більше того, ви будете рівно ставитись до них, ви не звикнете, але кінцівка зробить своє - Чак Поланік хотів наш вау ефект, він його отримав. По крайній мірі в мене. Це книга про красу, це книга про те як краса впливає на наше життя. Це також книга про стереотипи, про стереотипи людської краси. Чак Поланік уміло поєднав гумор, достатню кількість драми і зробив ВЕЛИЧЕЗНУ КІЛЬКІСТЬ плот-твістів, від яких ви будете сидіти по декілька хвилин в шоці. Рекомендую. Це правда вартує уваги, чтиво, яке точно не пройде повз, навіть якщо вам не сподобається.