Чим насамперед приваблюють оповідання Стівена Крейна, то це життєвістю та надзвичайною правдивістю подій. Чи не кожна історія не має якогось «літературно» закрученого початку, ані вичерпного завершення – все як у житті. Це наче висмикнутий з небуття сюжет, котрий раптово обривається, так і не отримавши свого «казкового» завершення. Лейтмотив збірки – це доленосні вчинки головних героїв. Проте цей вибір, як і все в житті, доволі простий – так чи ні! Цей мотив звучить у титульному оповіданні «Наречена їде до Єллоу-Скай», де щойно одружені молодята зненацька стикаються зі смертельною небезпекою – Чортякою Вільсоном, так само, як і в «Блакитному готелі», де швед-параноїк аж ніби наполягає на своїй насильницькій смерті, ба більше, всіляко її провокує. Найбільше мене вразило оповідання «Чудовисько». Молодий негр-слуга Генрі Джонсон рятує з пожежі єдиного сина родини Трескотта, – малюка Джиммі. А те що Генрі отримав страшні каліцтва, які перетворили його на потвору, стало лакмусовим папірцем для оточуючих, які до того так ним захоплювалось.

Імена Ернеста Гемінґвея, Вільяма Фолкнера та Теодора Драйзера більш-менш знайомі сучасним читачам. Та коли поряд із ними гадують ім'я Стівена Крейна, більшість розгублюється - що це за птах такий? А тим часом ця забута людина встигла зробити величезний внесок у розвиток англомовної літератури двадцятого століття загалом, дарма що прожила на світі лише двадцять вісім років. І згадані вище троє класиків своїми проникливими романами завдячують саме цьому письменникові - за те, що він ввів у категорію мотивів для сюжету Вибір, зробивши начебто своєрідний його культ і гуртуючи взаємодію персонажів та їх психологічні процеси навколо конкретної ситуації, де той міг би знадобитися. Журналіст, який став письменником - страшна, рушійна сила. Він ніби спостерігає за світом зі споду: його ранами, його вадами, його красою та жорстокістю, і головне - не боїться ущипливо та відверто розповісти про побачене. В результаті більшість його літературних учнів, самі того не розуміючи, повторять долю Крейна, спершу працюючи у дешевих газетках, а тоді у злиднях присвячуючи себе написанню творів. Конкретна збірка мені сподобалась передусім за незвичність ситуацій, у які був вставлений Вибір - на полі бою, у напівзатопленій шлюпці, у холлі готелю, під ризиком кулі безумця і навіть у закутку на кухні, де обдумуєш "помсту" матері за прочухана. Здавалося б, вибір загалом простий - залишатися людиною у скруті чи відкинути принципи заради порятунку чи моральних норм, дотримання яких вимагає суспільство. Проте кожен сприймає його по-своєму, а відтак наслідки ніколи не будуть подібними одне до одного. Але, безумовно, менш цікавими вони від цього не постають. Також хочеться відзначити доволі милозвучний переклад - хоча де-не-де трапляються росіянізми, проте загалом мова наближена і до початку минулого століття і водночас сучасним людям легко її зрозуміти. Відтак залишається лише сподіватися, що найближчим часом видавництво "Знання" потішить нас ще однією книгою Стівена Крейна - дуже приємно знати, що настільки значущого автора врешті почали згадувати.