У мене двоякі враження від прочитаного. По-перше, закручений сюжет змусив прочитати її за один день. По-друге, історія трохи нагадала якийсь американський блокбастер, де головна героїня повстає з попелу та мстить усім своїм кривдникам. Не сподобався опис хутора та селян, яких виставлено примітивними недоумками, яких турбує лише власне сексуальне життя. Це вже якась шаблонність та неповага до людей з села як таких! Головна героїня не викликає найменшої симпатії. Не до кінця зрозуміло, чому її виставлено у фіналі як людину, котра заслуговує на такий позитивний фінал. Майка жила мріючи про багате життя. Ну ось для прикладу її подруги чітко заявили, що розраховують лише на вдале одруження, або якщо детальніше - то просто сидітимуть на шиї в чоловіка. Так ось Майка наче й не була прихильницею їхнього плану, сама хотіла всього добитися. Тому й вирішила кинути школу, бо це ж шлях саме до успішної реалізації! І лише через вплив цілком чужої людини, маминого бойфренда, вона все таки здала ЗНО і поступила в перший ліпший ВУЗ, куди брали всіх через недобір. Все це без будь яких амбіцій. Далі розпочинається частина, котра змушує дочитати та дізнатися долю героїні. Вона дізнається, що захворіла. Брак підтримки матері, хлопця та колег на роботі змушує її покинути все і поїхати в глухий хутір. Там вона переосмислює все, та й навіть здається знаходить те чого шукала. Та доля знову ставить її на коліна. Тут шана авторці за закручений та непередбачуваний сюжет, що нагадує американські гірки. Та чи не забагато? Виникає почуття жалю до головної героїні та водночас протилежна думка - "так тобі і треба". Думаю, кожен повинен зробити власний висновок щодо цього твору, адже не все так однозначно.

Не буду приховувати, це - найкраща книга із усіх, які я прочитала протягом своїх 19 років(а прочитала я їх немало). Перше, що привернуло мою увагу - обкладинка. Побачивши її, я навіть анотацію не стала читати, бо вже була впевнена , що вона мені сподобається. Яке ж було моє здивування, коли виявилося - автор книги, насправді українка. На той час я оминала твори наших письменників, бо була впевнена , що вони мене на зацікавлять. Коли ж я відкрила першу сторінку "На запах м'яса", то дещо розчарувалося, адже побачила що твір написаний суто в нашій "українській манері", щось на кшталт творів , які є в шкільній програмі з української літератури. В школі мені зовсім не подобалося те, що ми вивчаємо з цього предмету, адже все мало більше описовий характер і досить банальний сюжет. На щастя, мої перестороги не здійснилися, ця книга стала для мене справжнім відкриттям. Я ніколи б і не подумала, що український автор може настільки глибоко залізти мені у душу. Не буду приховувати, дочитавши, я почала ридала. Ця книга висвітлила все те "гниле", що притаманне людині, те що рано чи пізно може вийти на волю - жага до влади, грошей, розкоші. Вона бере просто за живе. Люко Дашвар показала мені, що українська література може бути справжнім конкурентом для зарубіжної.

Чи не вперше після прочитання книги зі мною таке. По-перше, не могла зупинитися, читала пів ночі і таки дочитала. . Люко Дашвар, як завжди, вириває душу, б'є в найболючіше і розбиває серце. Саме це твориться зі мною після кожної її книги. Ця не стала виключенням, а навіть "добила" остаточно. Майя ходить по колу. То вона [оче вирватися з Генічеська в велике місто і стати "кимось". То навпаки тікає в глухий хутір. Немов би не може віднайти себе і зрозуміти. Але коли ось-ось мрії можуть здійснитися їй приходиться робити вибір. І вона його робить. Спокусившись на квартиру, машину, гроші вона доводить, що не дарма круки кружляли над її домом. І не завжди добро перемагає зло, а казочки закінчуються happy end'ом. Майя перша героїня в моєму житті, якій на початку я співчувала, потім її хотілося пожаліти і помолитися за неї, пізніше я від всього серця за неї раділа, а в кінці - зненавиділа. Ще ні один герой не викликав у мене такий шквал емоцій. В сучасному світі всі повернуті на "м'ясі". І в гонитві за ним готові на все аби відірвати шмат побільше. Та хіба щастя в тому? На мою думку треба завжди пам'ятати, що в прагненні помститися і насолити комусь можна запросто загубити себе. А не хотілось би.