В книзі міститься один з найвідоміших романів автора, а саме “На західному фронті без змін”. Події книги розвиваються під час Першої світової війни. У центрі сюжету група молодих солдатів. Автор змальовує їх як втрачене покоління, тому що вони ще нічого не бачили в житті, однак змушені були стати учасниками кривавої війни. Вісімнадцятирічними юнаками їх кинули в епіцентр бойових дій. Трагізм того часу, що таких юнаків були мільйони у всьому світі. Книга написана від імені одного з таких солдатів. У ній присутні багато роздумів юнака про абсурдність цієї війни. Замість того щоб створювати сім’ї та заводити дітей, від них вимагають вбивати таких самих солдатів як і вони. Мабуть ніхто інший окрім автора не зміг би написати настільки геніальну книгу. Читаючи її просто не можливо залишитися байдужим до героїв книги. Безперечно навіть на війні існує справжня дружба, виникає справжнє кохання. Люди щохвилини намагалися забути про те, де вони знаходяться. У своїх думках вони постійно уявляли світ, в якому більше не буде бездумно пролитої крові. У книзі війна змальована без прикрас. Але в цьому й цінність книги, що автору вдалося окрасити реалізм в художній твір. На мою думку це одна з найкращих книг про війну.

Зворушлива і чуттєва книга, як і всі романи Ремарка. При чому, ця зворушливість не дратує, немає відчуття, що автор б’є по всім дозволеним і не дуже больовим точкам, намагаючись вичавити з читача сльозу. Просто він пише про те, що болить, хоч нам і пощастило не бути свідками подій, які він описує. Отже, перша світова війна. На фронт вирушають чоловіки. Хоча які? Хлопчики, діти, адже їм лише 20 років. Вони тільки вчора за партами сиділи. А тепер вони потрапили до справжнього пекла. І там вони зустрінуться з небезпекою, смертю, несправедливістю. І навчаться по-своєму цінувати життя. А заразом і нас тому навчать. Для мене, це один з найкращих антивоєнних романів. Страшно, дико, боляче розуміти, що це не вигадка, не фантазія автора, це наша історія. І не тільки історія, адже війни тривають досі, в різних куточках світу. Що є люди, які в житті не бачили і не знають нічого, окрім війни. Що є купа диктаторів, вождів, фюрерів, не важливо як це називати, які холоднокровно нацьковують один народ на інший. А просто люди слухаються, вбивають, не відчуваючи за собою провини, не думаючи, що, а може, це неправильно? І Ремарк питає, а що ж стається з такими ідеальними машинами смерті, для яких вона стала професією, справою життя, що з ними станеться, коли війна закінчиться? Чи закінчиться вона для них? Книга обов’язкова для прочитання.

Душераздирающая история о кошмарах войны. Книга нам показывает, какие ужасы происходят на линии фронта. Рассказ ведется от лица молодого, можно сказать юного мальчика, который вряд ли закончил школу. И можно только представить какие невосполнимые раны появились в душе этого солдата. Здесь ярко показано как работает пропаганда, как правительство сильно романтизирует войну, прикрываясь такими понятиями как патриотизм, защита родины и уничтожение врага. И когда эти воодушевленные молодые мужчины оказываются в самом центре этих событий, они удивляются. Каждую секунду их поджидает смерть, некоторые сходят с ума. Холодные и влажные окопы, по всем бегают вши, разбомбленная поляна, где валяются твои сослуживцы и ты бежишь к ним, молясь, что они живы ... Но счастливого конца не будет. Война почти закончилась, осталось только дождаться оформления мира, и вот глупая пуля обрывает жизнь молодого парня, которому больше не почувствовать, что такое радость, рождение ребенка, объятия матери ... А на Западном фронте без перемен ... Так стоит ли одна жизнь внимания и уважения к ней? Риторический вопрос, над которым каждому нужно задуматься.