Це 10 з 10. Дуже глибока книга . Чудові враження, читаєш і відпочиваєш

Одна з найкращих книг, які я прочитала у цьому році. Купа сенсів, нескінченна кількість думок залишає ця книга. Читається на одному диханні. Чудовий переклад. Не даремно автор отримав за цей роман нобелівську премію. 10 з 10.

Найбільше в "На схід від Едему" мені сподобався опис персонажів, їхніх вдач і характерів. В Стейнбека чудово виходить кількома реченнями вичерпно, зрозуміло і на багатьох рівнях описати членів родини Трасків і Гамільтонів, дивлячись повз їхні поверхневі якості і доходячи до їхнього нутра. Через це взаємодії з персонажами також читаються з великим захопленням - бачиш, як працюють незліченні коліщатка, як доля, характер і імпульси створюють долю родини. Ну просто краса. Трохи менше сподобалося багаторазове вбивання одних і тих самих біблійних метафор в читача. Камон, з назви і перших історій про Трасків вже можна здогадатись, що обігрує автор, але ж ні, треба було ще кілька поколінь помусолити ту ж тему, а потім ще й напряму, без натяків, ткнути читача в біблійний уривок, включивши його в книгу і пережувавши. Звісно, таким чином алюзія стає зрозуміла абсолютно кожному, але будь-який нюанс і задоволення читача від вловлення натяків і власної роботи над матеріалом втрачається. Ще одне, до чого можна придратись, це той факт, що жоден персонаж не змінюється і не еволюціонує протягом роману. Який характер і переконання отримали вони з народження, з такими вони і помирають, хіба що вчинки в них трохи(зовсім трохи) відрізняються після отримання досвіду. В чому радість створення продуманих і цікавих персонажів, якщо вони не переступають через себе і не стають чимось іншим? Епізоди з американської історії теж викликали тільки негативну байдужість, але це вже для кожного своє. Загалом книга мені дуже зайшла. Написана вона так майстерно, що втрати і радощі персонажів відчуваєш глибоко в собі, і час від часу Стейнбек відбиває на ковадлі слово за словом так влучно, що вони потім ще довго відбиваються луною в голові.