Оповідки та новели, які складають книгу Івана Корсака «На межі», писані в різні роки і про різні часи, чимось нагадують ґрунтовий профіль, розріз ґрунту по вертикалі. Уважний знавець в тому розрізі зможе прочитати про літа добрі й злі, про повені та землетруси – і ще чимало здатна оповісти земля.

Так само низку думок може викликати часовий розріз людських душ – чому одних поточила іржа, а інші убереглися, житейські мули одних виквацяли, а до інших їм не пристати ніколи, чому одних доля піднесла до вершин духу, а іншим судила ницість…