Дійсно, чому твір названо саме так? «Моє ім’я - Червоний». Можливо, Памук мав на увазі кров, адже перед нами детектив, в якому йдеться про вбивство трьох художників. Можливо, турецький письменник протиставляє золотий вишуканий колір із червоним, якого так багато в ілюстраціях книжок. А можливо, він просто привертає до нас увагу. Твір, безумовно, цікавий та неоднозначний. Туреччина епохи султанату 16 століття. Нібито цікаво не має бути. Однак виходить навпаки - твір неймовірний! Кожен розділ - то оповідь окремого персонажа, й серед них убивця, яким є один з трьох видатних художників. Отож, в окремих розділах убивця говорить двічі - під іменем вбивці й під іменем художника. Такий прийом заплутує читача, на певний час змушує засумніватися, чи дійсно вбивцею є художник. Інколи мені здавалося, що вбивав Кара, інколи - що Хасан, однак наприкінці роману я пересвідчилася, що це Зейтин. Єдине, чого мені не вистачило у романі, так це яскравості в зображенні художників. Для мене ні Лейлек, ні Келебек, ні Зейтин не відрізнялися, натомість Кара зображений яскраво. Якби Памук поглибив вдачу убивці у зовнішності чи пристрастях, твір тільки б виграв. Тим не менш, перед нами шедевр, і це треба визнати.