Мовою добра Ця книга, написана медсестрою яка велику частину життя пропрацювала у лікарні, доглядаючи за хворими людьми. З самого дитинства Крісті не знала ким хоче бути, але одного дня коли мама привела додому людей із синдромом Дауна, письменниця зрозуміла що хоче присвятити своє життя, доглядаючи тих, хто цього найбільше потребує. Авторка ділиться історіями які вплинули на її життя, переживаннями і згадками про людей, які після своєї смерті живуть в її спогадах і дотепер. Насправді медсестра це не просто працівник медичного закладу, який просто виконує свої обов'язки. Це людина яка любить, пробачає, довіряє, жертвує, поважає, співчуває і ніколи не осуджує. Людина яка не просто діє за кодексом медсестри, а її дії та вчинки ідуть прямісінько від серця. Їі опіка не закінчується після виздоровлення або смерті пацієнта, він триває набагато довше. Часто такі люди ставлять на перше місце догляд за чужими дітьми а не за своїми. Авторка пише дуже цікаво, чуттєво, інколи з гумором. Однозначно варто читати всім хто хоче дізнатись, які ж вони - будні медсестри

"Рибалки вірять, що, коли пильно вдивлятись у зірки, вони розкриють тобі секрети Землі. Це схоже на мушлю, яка шумить про таємниці глибини моря. Якщо прислухатися, можна почути одночасно все й нічого". Такі історії розповідав авторці цієї книги її батько. І, ставши дорослою, вона вирішила стати медсестрою. Ця книга містить в собі шматочки історій сотень людей - пацієнтів та лікарів. Повний шлях - від навчання, до практики і до повноцінної роботи. Це справді неймовірна робота, яка чомусь цінується не так високо, як робота лікарів. Автор працювала і з новонародженими, і з людьми з психічними відхиленнями, і з тими, хто знаходиться на межі між життям і смертю. Книга написана дуже легко і доступно, в ній окрім спогадів є й філософські роздуми - про піклування, добро, сенс життя. "Психіатрична медсестра" - це ловець снів для тих, хто у відчаї" "Значною мірою психіатрія полягає в тому,щоб забирати в людей їхню силу, коли вони хворі, і повертати її допустимими порціями, коли їхній стан покращується".

Кристин Уотсон - медсестра с двадцатилетним стажем. Она пробовала работать практически в каждой отрасли медицины и ей есть о чем рассказать. В последнее время я плотно интересуюсь темой медицинских мемуаров. И возможно сравниваю эту книгу с другими, а возможно просто не попала в настроение, но по большей части читать мне было скучно. Тяжело давался сам язык и стиль написания, скорее выгоняет в тоску чем увлекает. С другой стороны, в самом тексте было много интересных моментов, связанных с историей медицинского ухода, организацией сестринского дела, особенностями работы в разных отделениях. Медсестра от врача отличается в первую очередь не уровнем подготовки, а тем что работа медсестры направлена на создание комфортного ухода за пациентом. Даже когда медицина бессильна в борьбе с болезнью, медсестра все ещё рядом чтобы облегчить последние дни больного. Поэтому понятно, что Описанные события далеко не весёлые, Кристин повидала много тяжёлых и смертельных случаев. Но как бы то ни было, даже такие эмоциональные моменты связанные с пациентами меня лично не слишком впечатлили. Дело в том, что на фоне всего этого основной нитью проходят ещё две мысли: 1) работа медсестры очень тяжёлая, и морально, и физически, особенно учитывая плотный график дежурств. И 2) работа медсестер крайне низко оценивается и обществом, и работодателем. И это по настоящему удручает. Как они выкладываются на все 110 процентов, перерабатывают, ставят работу выше личной жизни. А в итоге получают копейки, и не получают необходимых условий для нормальной работы. Грустная книга о тяжёлых вещах, с интересными медицинским и историческими фактами.