«Мова шаблонів» має в архітектурі той самий статус, що «Хрещений батько» в кінематографі. Цю культову книгу вперше опублікувало видавництво Оксфордського університету в 1977 році, і відтоді вона неодмінно входить у списки найвпливовіших. (Назвати українське видання книжкою заважають 1144 сторінки і 900 ілюстрацій.)

Александер докладно описує 253 «шаблони» — архетипні архітектурні патерни, які проявляються в середовищі, незалежно від часу і стилю. Шаблони допомагають творити людиноцентричне середовище в будь-якому масштабі: від власної кімнати до міського кварталу. (Можливо, комусь із читачів пощастить мовою шаблонів переконати сусідів, що безпечніші двері в під’їзд не залізні, а прозорі.)

«Архітектура поза часом» і «Мова шаблонів» становлять наскрізне висловлювання про теорію і практику гуманістичної архітектури, її джерела і процес.

Крістофер Александер (1936—2022) — архітектор, урбаніст, теоретик дизайну, основоположник окремої архітектурної школи, колекціонер стародавніх килимів. Гострий критик епілептичної еклектики сучасних містобудівельних практик. Ідеї Александера вплинули на об’єктно-орієнтоване програмування, вікіпедію, аджайл-методологію. Здобув математичну освіту в Кембриджі і архітектурну в Гарварді. Заснував Центр дослідження структури довкілля в Каліфорнійському університеті в Берклі. Opus magnum Александера — чотиритомник «Природа порядку». Інші важливі твори — «Нотатки про синтез форми», «Місто — не дерево», «Нова теорія урбаністики».