Дуже класна, торкається сердечка. Одна з перших які я читала, і ось зараз вдруге взялася за цю книгу. Класна історія❤️

Як і зазвичай читати романи Люко Дашвар легко і просто. Але емоції від сюжету неоднозначні. На жаль, так буває і в житті... А тепер, по порядку. Маруся - румунка кохає хирлявого рудого Стьопку в поламаних окулярах. Але вийшла заміж за розумного та успішного Льошку, якого зовсім не кохає. Але навіщо? Щоночі вона відчиняє вікно для Стьопки і чекає на його прихід. Це просто троє людей з поламаним життям. Ніхто від такого життя не щасливий, тільки зі сторони виглядає начебто все чудово. Невже, коли кохаєш тобі не байдуже, що подумають люди. Коли кохаєш людину, всі його недоліки не помічаєш. А Маруся кохала Стьопку, чому ж не стала йому парою...? Навіть прочитавши роман до кінця я не знайшла відповідь на своє запитання. Тому одну зірочку знімаю саме за це.

З авторкою Люко Дашвар знайомлюся вперше ... і востаннє. По рекомендаціям і рецензіям на твір вирішила прочитати ... не дочитала ... кинула, хоча таке зі мною вперше. Головні герої в творі були мені антипатичними, особливо ота Маруся. Автор змальовує цю жінку якоюсь д"яволицею, яка створює кучу проблем для себе та для інших людей. Якщо вже їй так добре було з тим Стьопкою-німцем, то треба було з ним і залишатися. Так ні ... Вона жорстоко ламає долі і собі, і своєму чоловікові, і коханцю, і його дружині. Мені дуже не сподобалася Марія, а її вчинки обурювали до сліз. Так хотілося дати їй добрячого ляпаса, і до того ж не один раз! Вона робить забагато дурниць, поводиться зверхньо, свою красу вважає неперевершеною і непереможною. Все в цій розповіді якесь драматичне, нещасливе, важке, ще й містичне коралове намисто не давало спокою. Хоча автор , напевно, хотіла саме так все це і показати. Книга мене дуже вразила, дочитала до переломного місця: чоловік застає Марію з коханцем, дуже жорстоко розправляється з нею, оголеною зачиняє в шафі, Стьопку також не щадить (ось кого мені дійсно жаль), а потім скаліченого відправляє до в"язниці. До всього цього ще й їхній синочок топиться у ставку. Для мене це вже було занадто. Всі ці переживання за головних героїв та їхню дитину не дали мені моральної сили дочитати твір до кінця. Я з полегшенням покинула жорстокий і моторошний світ цієї книги.