У своєму дослідженні, опертому на документах, спогадах та епістолярних джерелах, Анна Процик розглядає інтелектуальні течії, що захоплювали східноєвропейську молодь у період після польського повстання 1830 року. В центрі її уваги – ідеї, котрі польські повстанці принесли в середовище молодої чеської, словацької та української інтелігенції в Австрійській та Російській імперіях. Ці ідеї ґрунтувалися на демократичних принципах та гуманістичних ідеалах Джузеппе Мадзіні, лідера боротьби за об’єднання Італії та засновника «Молодої Європи» – антиімперіалістичного союзу пригноблених народів, готових підтримувати один одного у своїх національно-визвольних змаганнях. Саме в процесі тісної співпраці в політичному підпіллі «МЄ» освічені поляки й українці прийшли до усвідомлення того, що в інтересах обох народів, пов’язаних історичними обставинами та політичною конечністю, вони повинні діяти пліч-о-пліч. Дослідження показує, що національне пробудження цих народів уже в 1830-х роках мало культурницько-політичний характер.