Пол Шелдон щойно позбувся ненависної героїні та відсвяткував свободу. Потім аварія, темрява, і він прокидається з розтрощеними ногами в домі своєї «рятівниці». Колишньої медсестри. Найпалкішої читачки. Жінки, яка нікому не сказала, де він. Кінгові не знадобилися привиди. Вистачило однієї кімнати, пігулок від болю та Енні Вілкс, щоб створити один із найстрашніших образів у літературі жахів. Від книги неможливо відірватися, а біль тут відчуваєш власним тілом. Та під жахом ховається сповідь: Кінг писав цей роман, борючись із власною залежністю, і Енні стає втіленням того, що тримає людину в кайданах. Пол пише, щоб вижити, а ми читаємо, затамувавши подих. Майже сорок років, а роман досі не втратив ні краплі отрути. Відкрийте його. Тільки не розчаруйте Енні.

Це, звісно, не високопарна література, але це дуже добре написаний твір, який весь час тримає в напруженні. Фізично відчуваєш задуху, яка огортає головного героя в жахливому становищі, відчуваєш його страх і його відчай. Майстерно написана.

Роман С.Кінга "Мізері" став моїм першим знайомством з творчістю автора (паперовою), але дуже рекомендую почати саме з цього твору. Гарно закручений сюжет, невелика кількість персонажів і цікава історія - роблять "Мізері" однією з найяскравіших публікацій Кінга. Крім того роман має невеликий об'єм, тому для початку саме те, що потрібно.