«Місто порожніх» це друга книга про пригоди дивних дітей. Втративши свою імбирну, вірніше коли вона втратила можливість перетворюватися у людину, діти вирішують віднести її до іншої, будь-якої людини яка їм допоможе. І тут дорослим дітям випадає безліч перешкод. Вони зустрічаються не лише з порожняками, але й з німцями, які теж не бажають їм нічого хорошого. Так одного разу, коли діти переховуються в одному із міст, які зустрілися їм по дорозі, вони потрапляють під бомбардування і знайомляться з дівчинкою, яка теж дивна, але не хоче приєднуватися до них, бо не можу покинути свою сестру – яка народилася зовсім звичайною. Важливе місце у книзі посідає книга казок, яку читали на ніч усім дивним. У ній зібрані історії, які насправді виявилися правдою. Це історії про дивних. Ця книжка стала справжньою путиводною ниткою для дітей і вони нарешті знайшли імбирну. Та на цьому їхні нещастя лише починаються. Адже під подобою пташки ховалася не їхня імбирна, міс сапсан, а її брат, який теж умів перекидатися на пташку, але не вмів замикати петлі (це лише жіночий хист). Отож, не змирившись з такою несправедливістю, він став на сторону порожняків і цього разу допомагав їм. Отож і цього разу він захопив дітей у полон, щоб передати їм.

З другою книгою циклу я ще більше полюбила цю історію. Звісно, спочатку беручи її до рук, я боялася аби такий чудовий початок не закінчився не менш грандіозним кліше, аби ця серія не стала ще одним типовим романтично-фентезійним романом. Але як же я помилялася. Сюжет продовжується з того моменту, на якому закінчилася перша книга. І це хороший плюс, адже читач не втрачає зв'язок із героями. У ,,Місті порожніх'' Джейкоб то його друзі продовжують пошуки зниклої міс Перігрін. Їм доведеться знову зіткнутися із страхітливими пустотами та витворами, а ще на власні очі побачити жахи Другої Світової війни. Продовжую захоплюватися фантазією Ренсома Ріггза, адже у другій частині пригод і напруги анітрохи не менше, аніж у першій. Хоча сама історія стала більш похмурою і жорстокішою у порівнянні з попередньою, набула темнішого відтінку. Окреме слово хочу сказати про внутрішнє оформлення, якщо спочатку фото лякають, то чим далі читаєш, тим більше дивуєшся, як вони співпадають і гармонійно поєднуються із самим текстом. А які сторінки: вони прикрашені візерунками, почергово чергуються розділи,виділені чорним кольором. Загалом мені дуже сподобалося, надіюся, що третя книга не підведе.Рекомендую! P.S. Дуже хотілося б побачити продовження цієї історії на екрані.

Вторая книга Ренсома Риггза серии «Дом странных детей» - «Город пустых» мне показалась даже лучше предыдущей. В ней не только все еще присутствует та самая атмосфера волшебства и загадочности, но также появляется множество волнительных и захватывающих событий. Ренсом Риггз продолжает знакомить нас с персонажами, и некоторые из них открываются нам совершенно с другой стороны. Мы начинаем задумываться, что это не просто дети (какими мы их видим), а зрелые люди, ведь многие из них живут не первое десятилетие. Также, мы больше узнаем об их мире, о путешествиях во времени и, конечно, о петлях. Мы все глубже и глубже окунаемся в их мир и не хотим с ним расставаться. Главный герой Джейкоб по-настоящему задумывается о своем будущем. Он не может решить, готов ли бросить все (свою семью, друзей, да и вообще - настоящее время) ради этого мира странных людей. Концовка невероятно неожиданная. На протяжении всей книги я думала, что знаю, чем все закончится и иначе просто не может быть. Но оказалось, что Ренсом Риггз умеет удивлять. Всем советую прочесть это восхитительную книгу.