Перед нами повноцінний шпигунський роман. Щойно закінчилась Друга світова війна і окупованій та розгромленій Німеччині необхідні вчителі, які б навчали місцевих дітей. Добровольцем зголошується молода англійка Едіта Грем. Майже одразу її завербовує британська розвідка. Жінка швидко розуміє, що хоча воєнні дії вже закінчились, закулісна війна продовжується, і країни борються за головне - ресурси - німецьких офіцерів СС, у яких є цінні дані розвідки, та лікарів, які проводили надлюдські експерименти в концтаборах і досягли перспективних результатів. Совість та мораль швидко відходять на другий план, поступаючись гонці озброєнь. Едіті доручають знайти свого колишнього коханого зараз офіцера СС, який за чутками мав безпосередній стосунок до концтаборів, та завербувати його. От тільки чи хоче вона передавати владі чудовисько, яке геть не збираються карати за його звірства, скоріше навпаки? Тож жінка починає вести подвійну гру. Мені дуже імпонувала Едіта, як персонаж. На фоні напівістеричних героїнь, які весь час мчать комусь щось доводити (а цим дуже грішить сучасна література), мені подобався її спокій, внутрішня впевненість та м'яка впертість, яка допомагала досягати мети і викликати щиру симпатію. Відчувається, що авторка проробила велику роботу з дослідження матеріалу. Вона детально та дуже образно змальовує розбомблені німецькі міста та те, як жилось простим німцям після воєнної поразки, те, як переможці далеко не завжди поводили себе благородно, прикриваючись фразою “вони це заслужили”. Але одночасно авторка показує і інший бік - ті страшні речі, які відбувались в концтаборах, те, що нацизм не помер в день поразки, а просто пішов у підпілля. Ще один плюс роману - це справжня нефальшива напруга, яка зростає від сторінки до сторінки, ти буквально відчуваєш, як навколо Едіти закручується вузол. З мінусів - подекуди дивний, подекуди геть криворукий переклад.

Тема війни, як на мене, одна з найбільш проблемних. Важко знайти баланс між чесністю і раціональністю, вмінням нікого не образити і при цьому не збрехати. Так, звісно, це художня література і говорити про "чесність і об’єктивність" важко... але цій книжці я повірила. Погоджуюсь, недосконалість перекладу й відверті редакторські помилки впадають в око, але сама історія підкупає. Ти розумієш, що післявоєнний час, такий як він є, і показано в книжці. Цікава небанальна сюжетна лінія, кулінарні спостереження переплетені в пазл подій зацікавлюють і дають змогу зануритися в розповідь. Шкода лише, що мимоволі проводиш паралель із сучасністю. Транслюєш цю книгу на війну в Україні і, на превеликий жаль, знаходиш на сторінках роману відлуння.

Друга світова війна не перестає бути об’єктом пильної уваги митців різного ґатунку. Не стають осторонь цього процесу і літератори. Черговий шпигунський роман незважаючи на силу-силенну книг написаних про цих невидимих воїнів все ж таки відрізняється від решти творів у цьому жанрі. Роман присвячений жінкам шпигункам, і розповідає нам не лише про таємну сторону цієї професії. Авторка пробує розглянути військові події через призму злочин-кара та етичної сторони вчинків людей, які є військовими злочинцями. У романі багато людяності, зважаючи на події воєнного лихоліття він доволі позитивний та не залишає після себе атмосферу безвиході та безнадії.