Що ж, можна з упевненістю сказати, що спадок Джоан Роулінг буде жити ще довго і переспівуватися сотнями авторів. Багато фанатів можливо з мною посперечаютьсч, але все ж це переспів Гаррі Поттера, автор просто ніби міняє слова: магічні палички на персні, Хагріда на Акуліну, Дамблдора на Велемира і багато іншого. Все ж таки, читаючи вже не першу книгу серії, все ще мати відчуття, ніби це копірка не дуже приємно. Просто можна приклеїти наліпку, що це “вільний переказ “Гаррі Поттера та кубку вогню”. Хоча варто сказати, що авторці вдається наповнити сюжет цікавими лініями і моментами. Сам конкурс досить цікавий, і етапи були досить напружені і фінал у руїнах Харакса був дійсно у деяких моментах страшним. Авторці також вдалося зробити Лукоя не стільки небезпечним антагоністом, скільки відразливим (але можливо, я маю звинувачувати у цьому моє власне уявлення). Щодо відносин. Міла в цій книзі знаходить собі хлопчика, милого та майже ідеального (ну і куди без примарної тіні Седріка Діггорі), і в принципі, їхні почуття досить гарно описані. Проте оскільки мене не покидає відчуття, що між Мілою та Нілом Лютоввим щось є, я все ж не відчувала тієї драми, що відбулася у фіналі. Загалом, читається легко, є напружені моменти, романтика, багато магії. Буде цікавою книгою для підлітків.