Автобіографічний роман німецького письменника Дмітрія Капітельмана, який ще в дитинстві з батьками переїхав із радянської України до Німеччини, хоча родина могла обрати і Ізраїль - через єврейське походження хлопчикового тата Леоніда Капітельмана. Життя у Німеччині дається їм непросто. Батько, який був у Києві вчителем математики, на новій батьківщині тримає "магазинчик російських продуктів". Він сумує за СРСР, і за десятки років так і не вивчив німецьку. Здається, Леонід Капітельман виступає проти всього на світі, і відкидає усе, крім свого єврейства. І при цьому - він невіруючий, і жодного разу в Ізраїлі не був, хоча мав таку можливість. Леонід згубив себе, а може так і не знайшов, тому Дмітрій вирішив повезти батька в Ізраїль - може там він перестане бути незримим. Син знаходить контакти татових київських друзів, які туди переїхали, домовляється про зустрічі, планує маршрут. Що вийде з цієї поїздки? Ця подорож важлива і для Дмітрія, який має маса своїх запитань: до Ізраїля, до Німеччини, до України. Це про такий любовний трикутних із 3 батьківщин всередині людини, коли неясно, яка з них ближча. Книжка про пошуки себе і про пошуки відповідей. Мені "Незримий батько" сподобався, але, як не дивно, тільки через пару днів після того, як я дочитала. В процесі я не могла зрозуміти: як мені взагалі? З одного боку, тема еміграції і кількох ідентичностей - це не моя болюча точка, я навряд повністю зрозумію автора. Та і книжка дуже "ліва", читаючи, зрозумієте, що я маю на увазі. Я не з усім була згодна. З іншого боку, вона ще і зачіпає багато цікавих тем: палестино-ізраїльський конфлікт, неонацизм, війна з сусідом. Тому давайте так: в першу чергу книжка зайде тим, хто давно живе не там, де він народився. Але і решта знайде в ній щось своє. До речі, в Німеччині "Незримий батько" мав фурор.