Книгу прочитав десь за два дні. Давно такого не бувало, але зайшло. Як часто різні Боби кажуть у книзі - будемо трішки комедійними - хороші новини-погані новини. Хороші Новини - загальний сюжет. Побудова світу зроблена добре. Сам Боб - досить цікава особистість, не без недоліків і його копії - теж не ідеальні, різноманітні. Якщо читати трішки глибше поверхні, Автор явно наводить на думку, що всі Боби - фактично діти оригінала, кожен зі своїм поглядом на речі. Дуже неочікуваною була демонстрація того, чому деякі копії людей сходять з розуму і сама думка про подібну ситуацію не те що страшна, але точно некомфортна, що, здається, і було метою історії. Також цікавим є протистояння між різними країнами, небажання виживати разом, постійні суперечки - це все зроблено на хорошому рівні. Також дуже легко відчувається розділення між різними Бобами - кожен з них - своя особистість, хоча усі вони - одна людина, але Райкера з Біллом сплутати складно. Взагалі дві моїх улюблених лінії це як раз лінія Райкера і Білла. Цікавий підхід до переведення глав з точки зору різних Бобів, через що глави мають різну довжину, але здебільшого короткі, через що досить легко почати і зупинити читання з будь-якої причини. Останній момент про який я хочу написати у позитивному ключі - це описи. Вони зазвичай досить короткі але ємні, то ж викликають достатньо уяви, щоб не думати "А як воно виглядає?" Окей, а тепер про те, що як на мене, не дуже працює - слідкувати за часовою лінією складно. Автор часто скаче вперед і назад у часі і просторі на місяці а то і на роки. Через це загальний розвиток Бобів відчувається непостійним і скаче туди-сюди. Також деяким сюжетним лініям по типу Боба і Райкера виділяється набагато більше уваги ніж іншим. Також, буду чесним, мені не дуже сподобалась сюжетна лінія Боба з аборигенами. Вона не погана сама собою, але забирає дууууже багато сторінок - ці глави часто довші за інші, можуть бути по 5-6 сторінок в той час як деякі можуть бути довжиною сторінки у дві. І останнє - це те, що перша книга закінчується ні на чому. Тобто якийсь фінал є - але він саме "якийсь" - якщо б це була єдина книга циклу, я б дав на одну зірку меньше. Як вердикт, я не можу дати книзі більше 4/5 - це реально хороша фантастика, але сюжет періодично виділяє багато часу світу, який мені персонально не цікавий, складно слідкувати за таймлайном і відверто ніякий фінал, але при цьому наявні дуже цікаві лінії, цікава концепція головних героїв, книгу досить легко читати. Якби це була самостійна книга - дав би трійку, але враховуючи, що у неї є продовження і фінал явно на нього переходить - четвірка.

Це було дуже цікаво, динамічно, захопливо, я сказав би, яскраво та місцями весело. Книга неймовірно легко читається, автор не грузить заумними науковими термінами та довгими роз'ясненнями як працюють технології майбутнього. Історя затягує у вир подій з перших сторінок. Абсолютно всі сюжетні гілки цікаві та дуже різноманітні. Книга має триста сторінок, але вони дуже насичені подіями. Тут абсолютно немає якихось нудних, довгих описів чи душних діалогів. Є небагато філософії життя, етичні питання та зовсім трохи політичних аспектів. Я був у захваті від згадок про всі ті фільми, серіали та усілякі гіківські приколи, це було смішно та доречно. І головне що я все то дивився, тож був у темі 😉 Головний персонаж мені дуже сподобався. Він людяний, відважний, розумний, дотепний. За таким персонажем приємно спостерігати. Мені сподобалось книга, однозначно буду читати продовження. А також рекомендую всім хто хоче почитати щось легке й ненапряжне.

Від цієї книжки я очікувала чого завгодно, але не того, що мені буде нудно… Наші дні перспективний талановитий інженер укладає контракт з новомодньою фірмою, яка гарантує, що після смерті його воскресять, як тільки це дозволять земні технології. І його таки реанімують через 100 з гаком років, але не зовсім так, як розраховував Боб - його свідомість інтегровано в ШІ, яка, якщо він пройде відбір, має керувати космічним шатлом, що повинен шукати придатні для освоєння планети. А ще Боб прокидається у теологічному світі, де якось вживається дослідження космосу, віра в бога та майже середньовічні догми. Опускаючи всі спойлерні моменти, Боб таки вирушає в космічну подорож, він відкриває нові планети, бореться з конкурентами та розмножує свої репліки майже до безкінечності. І от в теорії - це точно моє і має бути шалено цікаво, але на практиці зовсім зі мною не спрацьовує. Головний герой дуже тверезомислячий, самоіронічний і загалом булочка. Але можливо проблема в тому, що є лише він (з незначними варіаціями) і це нудно. Другий важливий момент - книжка більше нагадує комп'ютерну гру: ти маєш дістатися точки А, взяти там певну річ, перенести в точку В і заробити уявні бали. Немає глобального наскрізного сюжету та інтриги, скоріше кілька підсюжетних ліній, які розвиваються практично паралельно. П.С. Кажуть книжка дуже схожа на Вбивцебота (мені теж не пішов), шанувальники зверніть увагу.