Георгій Почепцов – фахівець у сфері дослідження теорії масових комунікацій, викладач, автор численних наукових праць на теми інформаційних війн, сучасних медіа та PR-стратегій. Він добре відомий студентам факультетів міжнародних відносин, соціологам та політологам, а також любителям коміксів. Путівник з нового інтелектуального інструментарію (за визначенням самого автора) “Мерлін, Супермен та Гаррі Поттер” вийшов друком у 2013 році. І це, напевно, є найбільшим розчаруванням: усі включені до цієї книги статті Почепцова, були написані ще до подій зими 2013 року, а саме їх аналіз з точки зору теорії комунікації було б найцікавіше почитати. Попри грайливу назву, видання вийшло досить серйозним. Серед тем, які методично препарує у своїх статтях автор, - конструювання нематеріального світу в масовій культурі, створення соціальних систем шляхом оперування розважальним дискурсом у віртуальному та інформаційному просторі, програмування реальності та конструювання міфологій. Поцепцов переконливо описує ментальні революції, що сконструювали сучасне суспільство, протистояння та взаємопроникнення віртуального та реального світів, а також особливості новітньої міфотворчості – від коміксів до поп-культури. Водночас, відверто слабшим виявився розділ, присвячений конструюванню розважального дискурсу – власне, Мерлінові, Супермену та Гаррі Поттеру. Книга гарно окреслює основні точки впливу на масову свідомість, після чого починаєш підсвідомо аналізувати випуски телевізійних новин та виклад матеріалу у Фейсбук-постах. З іншого боку, “Мерлінові, Супермену та Гаррі Поттеру” бракує зв’язності нарративу: видання є не стільки книгою, скільки зібранням наукових статей, які вочевидь були написані для іншої мети та не піддавалися жодній пост-обробці для адаптації до потреб пересічного, далекого від основ теорії масових комунікацій читача. Можливо, таким викладом матеріалу Почепцов намагається натякнути, що в умовах односторонньої комунікації, коли інформація є відібраною та подається вже інтерпретованою, зростає роль процесів самостійної обробки цієї інформації. Зрештою, видається, що навіть читач із солідним багажем фонових знань по темі навряд чи знайде у цій книзі відповіді на всі свої питання. Проте можна бути абсолютно впевненим, що “Мерлін, Супермен і Гаррі Поттер” стане надзвичайно корисним компасом у подальших пошуках.

Георгій Почепцов, автор книжки "Мерлін, Супермен і Гаррі Поттер. Конструювання нематеріального в масовій культурі", відомий український семіотик, через що було дуже цікаво почитати, як він досліджує та розуміє сучасний розважальний дискурс. Маю сказати, що в цьому Г. Почепцов мене розчарував. Особливо цікавим виявився його аналіз сучасної японської анімації (аніме).