Мені здається, що про всесвітньо відому книгу Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» чули всі, ну або майже всі. Неймовірно, але історія, написана декілька століть тому і досі залишається шалено популярною. Це й не дивно, оскільки у своїй книзі Джонатан Свіфт підіймає і висміює чимало людських вад, які, на жаль, присутні і в сучасному суспільстві. Про що книга? Сюжет знайомить нас із типовим представником суспільства 18 століття - Лемюелем Гуллівером. І його звичайне життя так і залишилося б нічим не примітним, якби одного разу Лемюель не сів на корабель. Під час подорожі весь екіпаж потрапляє у шторм і навіки залишається в морській глибині. Виживає лише Гуллівер, однак він потрапляє на досі невідомий острів, де живуть.... ліліпути... Надзвичайно цікава і, головне, повчальна, історія про пригоди Гуллівера. У ній автор зумів майстерно висміяти вади тодішнього суспільства, однак цей підтекст починаєш помічати лише перечитавши книгу у більш старшому віці. Тому моя рекомендація - читайте «Мандри Гуллівера» як мінімум два рази:в дитячі роки і в дорослому віці. Тоді ви зможете в повній мірі оцінити настільки майстерно Дж. Свіфт заховав правду й сарказм у яскраву пригодницьку обгортку! Від мене однозначно 5/5. Щиро рекомендую!

Це одна із тих небагатьох книг, які подобається однаково і в дитячому, і в дорослому віці. При цьому завжди їх по-різному сприймаєш, відкриваєш щось нове. Для дитини ця книга буде цікава своїм гумором, хай і особливим англійським. Про велетня, який опинився у країні карликів, певно знають усі. Але не усі читали саму книгу. Вона справді захоплива та викликає лише позитивні емоції. Якщо читати книгу у дорослому віці, то вже звертаєш увагу не на буквальні образи та сюжети, а на те, що є між рядками. Джонатан Свіфт насправді висміяв чимало людських вад, дуже цікаво він змальовує людське сприйняття "інакшості", те, як суспільство зневажає тих, хто відрізняється від маси. Книга цікаво структуризована, і, мабуть, не всі знають, що герой Свіфта Гуллівер був не тільки у країні Ліліпутії, а ще у чотирьох, де всюди був чужим. Найбільше запам'яталось із книги змалювання автором двох кланів, які постійно борються між собою. Одні знамениті тим, що впевнені, що яйце треба розбивати тупим кінцем, а інші - що гострим. Так автор висміяв боротьбу католиків та протестантів, які на той час любили сперечатись про зовсім неважливі у житті речі.