До самого роману претензій ніяких, а от до видавництва є питання: невже за таку ціну не можна було знайти папір кращої якості? Це ж гірше, ніж газета! Аркуші жовті, малюнки чорно-білі, надруковані погано (з плямками та рисками). Мені ще в одній з книг сторінка була надірвана. Роман вартий уваги, але не з цієї серії видавництва.

Все мы или многие из нас на кого-то ровняются. Но надо ли ровняться на кого-либо из знаменитых писателей и подражать их перу? Учиться писать оттачивая своё перо, разумеется необходимо и, наверное, не помешает поначалу подражать, все с этого начинали. Стремиться к совершенству - похвально, но так чтобы специально ровняться на других, быть супер, быть на высоте - этого я никогда не признавала. По-моему, куда интересней отличатся от остальных. Писать качественно и от души, писать о настоящей жизни которую хорошо знаешь - это же прекрасно! Почему в романе "Маленькие женщины" персонажи такие яркие и живые, словно списаны из жизни? Кажется, что читаешь не художественный роман, но автобиографии. А всё потому что это в самом деле автобиографический роман о большом семействе Марч, состоящее из четырёх сестёр, которые пытаются найти свой путь в жизни и поддержать мать, пока их отец не вернётся с войны. Сестры Марч по характеру и интересам столь разные, но такие дружные, что и по прошествии лет, сохранили тёплые отношения к родителям и друг другу. Роман "Маленькие женщины" написан с душой - он учит заботе, поддержке, любви.

Книга «Маленькі жінки» Луїзи Мей Олкотт, на мою думку, варта називатися класикою! Вона чимось нагадує «Поліанну» та «Енн із садиби Зелені дахи», адже історія сповнена добротою та вічною мораллю про те, що щире серце важливіше за гроші. У центрі сюжету збідніла сім’я Марч та її друзі. Дівчатка Марч - це четверо сестер: Мег, Джо, Бет та Емі. Разом із матір’ю вони сміливо долають труднощі, вірячи, що їхній батько повернеться з війни. А тим часом у них з’являється сусід - хлопець із багатої сім’ї, Лорі. І саме разом з цим юнаком сестри здійснюють велику подорож по обом частинам книги. Історія сповнена таким собі «християнським духом». Проте це не та оманлива віра, з якою ми часто зустрічаємося в житті. До того ж, автор ніяким чином не намагається зробити з читача ревного християнина. Вона лише показує, що вміння робити хороші справи, поважати та любити інших і дбати про чистоту своєї власної душі надзвичайно важливо! І саме цим речам вчаться сестри Марч. Кожна з них має свій унікальний характер. Дівчатка вчаться працювати над собою та приручати власні недоліки. Вони також вчаться допомагати іншим, хоча через свою бідність і самі частенько потребують допомоги. Сестри Марч та їхній друг Лорі показують яскравий приклад того, як можна зробити життя веселим та цікавим, навіть якщо за кожним поворотом тебе чекають нові труднощі та випробування. Хоча ці дві книги є частиною однієї історії, проте є між ними суттєва різниця. Перша частина розповідає про дитинство сестер, сповнене веселощами та пошуками себе і своїх інтересів. У цій частині дівчата багато мріють і будують грандіозні плани, власні піщані замки. Вони лише вчаться бути дорослими й намагаються зрозуміти, які правила цього світу. Друга ж частина уже розповідає про той складний період в житті кожної дівчини, коли доводиться серйозно братися за своє майбутнє і творити власний добробут. Перша частина про те, як знайти щастя в дрібних речах і навчитися цінувати власні дари. Друга ж - про любов та її значення для маленької жінки. Проте є те, що ці дві книги поєднує: надзвичайно цікавий стиль письма автора, жвавість та теплота історії і незмінна мораль, якій Луїза Мей Олкотт приділяє досить багато часу. Сама ж книга, до речі, є автобіографічною, тому усі її персонажі дуже яскраві та цікаві, хоча сюжет, все ж, дещо затягнутий. Нещодавно по книзі зняли фільм, та він зовсім не рівня цій історії у письмовому вигляді! Тому не нехтуйте книгами! Вони наповнені добротою та красою життя, відчуття яких, однозначно, залишить теплий слід після того, як ви перегорнете останню сторінку)