Дуже люблю роботи Майка Вікінга, але на жаль, читати можливо лише видання російського видавництва, а хотілося б українською. Кожного разу намагаюся, думаю, що щось змінилося – та ні, ні якість паперу, ні ілюстрації, що в оригіналі красивіші та яскравіші, ні вичитка тексту. Але що ж – сама книжка дуже цікава, як і про хюгге, а також мистецтво створювати спогади. В книжці про люке, автор досліджує щастя як воно є: чим живуть данці, які ж речі (або не речі?) роблять їх найщасливішими та як кожному з нас досягти таких же результатів. Цікаво? Так. Корисно – неймовірно. Тому дуже раджу прочитати роботи автора-засновника інституту щастя.

Книги Майка Викинга хочется не только смотреть, но и конечно же, читать! В отличие от той же "Маленький книги Лагом" Экерстрём, Викинг знает о чем пишет, и знает как донести до читателя информацию. Независимо от того думали ли вы, что счастливы или наоборот, приступили к прочтению ради того, чтобы узнать тот самый "секрет счастья датчан - самых счастливых людей в мире" - вы получите массу знаний, узнаете секреты и просто насладитесь процессом. Да, здесь есть красивые фото, схемы и диаграммы, но сама информация подана как-то интересно, доступно, что ли.. Если "Лагом" я читал месяц, так тяжела была подача, то "Люкке" проглотил за вечер. Хотелось бы еще что-нибудь от автора увидеть в будущем.

Почну з факту - ви не станете щасливіші якщо просто прочитаєте цю книгу, вам потрібно застосувати прочитане на практиці і навіть тоді, зважаючи на державну політику, вам може не вдатись досягти максимального результату. Знаю, що почала дуже різко, але тут одразу потрібно сказати, що книга не буде діяти замість вас. Якщо говорити про зміст книги, то він цікавий, книга дуже естетична, містить багато фото та ілюстрації, є багато статистичних даних, що підтверджують текст автора. Автор розповідає про фактори, які впливають на існування жителів Данії та порівнює їх із умовами інших країн. Що я відмітила для себе: 1)Високий рівень довіри. 2)Високий рівень податків. 3)Велика кількість велосипедів. 4)Гнучкий графік роботи для абсолютно усіх працюючих, головне - не робочі години, а виконана робота. 5)Навчання емпатії із перших шкільних занять. У цій книзі є що взяти на замітку, є чому повчитись. Навіть не зважаючи на особливості в нашій країні - це можна застосовувати. Книгу рекомендую для вечірнього читання з обдумуванням змісту, надіюся, що вона зможе стати корисною та застосовною.