Купила цю книгу давно і були очікування надто сентиментального роману. Я рада що почала читати книгу саме в цей час, адже вона чудова, але все по порядку. Що мені сподобалося з перших розділів: атмосфера Америки, поля, тварини, персонажі, ближче до третини частини склад здається дуже простим без якихось хитромудрих описів. Історія Діка теж викликала емпатію та захоплення і це захоплення мене до кінця книги не відпускала. Я вважаю це хорошим персонажем з добрими намірами та ставленням до своєї дружини та працівників. Він дбайливий як бос, а й як чоловік і друг. Івен спочатку здався теж цікавим, але ближче до кінця він був для мене дивним. Паолу ніби надто ідеалізували. А точніше, ідеалізував Івен. Мене просто дратувало читати постійно як вона виглядає маленькою дівчинкою у свої 38 і які у неї чудові коліна. І її ставлення до друга чоловіка було дивне. Як вона могла закохатися в людину, яку знала так мало, що майже була готова проміняти чоловіка на нього (нагадаю що з Діком вона 12 років. І за словами Діка у них були дуже довірчі стосунки.) Кінець для мене надто драматичний. Найбільше в цій ситуації шкода лише Діка. Не знаю. Але сама атмосфера та подача змусили мене полюбити цю книгу. Мені можливо не вистачило більше описів оточення та дій десь за Великим будинком, але я також задоволена. Вагаюсь між оцінкою, але думаю 4.0 це заслужило. Можливо, я колись перечитаю цю книгу. Атмосфера: луки, ферми, подорож, мистецтво, сади, вінтажні свічки, збори вечорами у великій залі для обговорення літератури та сенсу життя, заплутане кохання та бажання зрозуміти свої почуття.