Нічого такого я від цієї книги не очікувала, початок : все сіре і убоге, бо ще часи СРСР, дівчина по блату знаходить роботу, сувора начальниця, секрктрка,яка не закриває рота ,здається все банальним і пласким, аж тут, то якийсь натяк на містику пробіжить, то якісь не зрозумілі події....і вже так цікаво -намагаєщься зрозуміти, а що автор сховавза таким сірим та буденним? Затягує сюжет, з'являються цікаві персонажі, мітичні події та міфологічні істоти. Починаєш розуміти,що цене проста оповідь, а цілий скритий світ, який звичайне людське око не бачить за грифом таємничості. А коли ,ще починаєш гуглити все те що з'являється на сторінках книги, то стає навіть кріпово... Прочитала швидко, сподобалося, трошки моторошний слід залишила книга,але мені сподобалося!

Марія Галіна "Мала Глуша" Є книги, які просто не знаєш як оцінити. Вони відштовхують своєю абсурдністю, зачаровують глибиною, дивують окремими епізодами та героями, викликають відразу вчинками та подіями. З кожним словом все більше затягують у вир книжкових емоцій та відгукуються власними спогадами та почуттями. Якщо мене запитають, про що книга, я навіть не знатиму, як відповісти на це. Перше, що приходить на думку-СРСР, потім паранормальність, таємниця, чорна магія, кохання. Вона залишила після себе враження розбитого калейдоскопу-коли все ніби й зрозуміло, але геть нічого неясно. І ти думаєш, придумуєш, міркуєш, вишукуєш, здогадуєшся, шиєш білими нитками свої пояснення до кожного сюжету. І з усіх шпарин вилізають страхи радянських черг, дефіцитів, доносів, перекручувань, замовчувань. І коли здається, що ось ти нарешті схопив ниточку, відчув ту головну ідею, закінчується перша частина... А друга пахне природою і лісом. Чути шелестіння листя, доноситься болотний дух. Вихлопна труба плюється смородом, ранок деренчить коров"ячим перемукуванням та пташиними співами, ніч тхне вологою та мишачим духом... Це найхимерніша книга цього року. Вона стереотипна і шаблонна та в той же час абсолютно нетипова й дивна. Я рада, що якимось своїм енним чуттям обрала її.