Ця книга викликала в мене дивні почуття. То цікавість, то огиду, то сміх, то думку "що взагалі діється????" З плюсів. Розглядаються дійсно важливі і цікаві події. Тут є і політика (в деяких моментах нагадало "1984" Орвелла), і сталінські репресії проти письменників, і релігія. Є гумор. Часто чорний, але місцями і веселий. Детально прописаний фантазійний світ. Тут і однороги, і русалки, і море Борщу, і клоки, і майтелики.... Гарна мова автора. Люблю я всі ці галицькі слова, такі вони мелодійні. Мінуси. Чорний гумор. Часом дуже чорний і гидкий. Еротика. Багато еротики. Занадто багато. І добре було б якби це були просто статеві стосунки між людьми. Але ж тут і таке, і з русалками, і з однорігами, і з карлицями, і з мерцями, і з канделябром. І якісь групові злягання. Часом було дуже гидко. Це було моє перше знайомство з автором і я не впевнена, що хочу його продовжувати.

У свій час автор стверджував, що це його кращий твір. Химерні візії, коли зі звичайної сміттярки авторською уявою створюється ціле окреме життя, інший світ, який там живе. Саму власну назву «Мальва Ланда» за його (авторовим) твердженням було придумано ще в кооперації з покійним Грицьком Чубаєм. Ідея була містифікувати, придумати поетку з довоєнного Львова і виступати з лекціями про неї. Саме ім’я вибрали запашне і яскраве. Але книга – вона взагалі про все. Шикарний зразок постмодерністської прози. Багато натяків, алюзій і скритих сенсів. Зрештою, кожен може знайти щось своє. Розкішна мова, багатий словник, містифікації, еротика і багато борщу. Ціле море борщу. В якому плавають русалки, яких можна їсти (бо вони вже варені). Химерність і чари буквально всюди. Але потім і вся ця шизофренія і химерність як виявляється слугують тільки декорацією для … не знаю для чого – для епохи, опису суспільства – «кожен побачить щось своє» (с) і то зрозуміле і актуальне йому. Наприклад: «— Та кров була пролита в інших поколіннях. І до того ж — намарне. Потрібна свіжа кров. Потрібна війна — з будь-якого приводу. Війна очищуюча і об'єднуюча, війна, як дощ після посухи, скропить націю кров'ю і злютує її в один міцний кулак. Схід і Захід повинні стати одним цілим. Без війни цього добитися неможливо.» - думаєте, це було написано після початку Україно-російської війни? Це в1993 було написано. І хоча може спочатку здатися, що ти попав у божевільню/натрапив на книгу божевільного/сам божевільний, - розумієш насправді, що інтелект, обізнаність, енциклопедичність та глибокі знання автора дають можливість гратися… буквально всім, словами, сенсами, історіями і ідеологіями.

Якщо вам подобається творчість цього письменника, то ви просто зобов'язані прочитати його роман "Мальва Ланда". Я десь читала, що сам Юрій Винничук називає цю книгу своєю улюбленою (хоча не буду цього стверджувати, бо навіть не пригадую, де ж це вичитала). "Мальва Ланда" - досить незвична книга для української літератури і це вже прекрасно, бо вона виділяється на фоні інших. Так, у ній багато смішного, але йдеться тут і про зовсім невеселі речі. Щось висміюється з нашої української дійсності (роман писався на початку 90-х), десь лунає і сміх, крізь сльози... "...зате саму газету, як не дивно, розкуповують. Лають, але купують. Я там декому перцю в дупу сиплю. Підозрюю, що вони її здебільша й розкуповують. Щоб у народ не йшла. - А що ж народ? Ваш "Дзвін" його спонукає до дії? - Народ спить. Нікому нема діла ані до ближнього, ані до проблем нашого міста. Кожен живе сам у собі. А влада цим користає." Тож, як стає зрозуміло з цитати, йдеться в книзі й про політику. А ще тут часто згадуються важливі історичні події як для України, так і для світу, якщо не відкрито, то в дуже цікавій завуальованій формі. Мене, наприклад, дуже вразили сторінки про українських письменників і поетів, розстріляних у 1937 році. Ти, ніби й знаєш щось про ті жахливі події та пригадуєш імена деяких із загиблих, але названі тут реальні цифри й перелік імен просто шокують! Хоча це не якийсь там сухий виклад фактів, а те, що цілком органічно було вписано автором у текст і сюжет твору разом із певною загадкою, яку пропонують розв'язати й читачу. Насправді ж таких інтригуючих моментів у цьому романі Юрія Винничука ви зустрінете чимало, а крім того затятих книголюбів потішить книжкова атмосфера "Мальви Ланди" та немало гарних віршів. "Над містом лине журавлиний крик. Над містом у закіпченій імлі Сумне благання і моління крил Останніх журналів." "Мальву Ланду" слід читати тим, хто розуміє чорний гумор, сатиру і театр абсурду. А також тим, хто полюбляє фільми Тіма Бертона, бо чомусь у моїй уяві Велика Львівська Сміттярка - цей фентезійний світ Юрія Винничука, застиглий у часі - вимальовувалася саме у такому стилі. Це було б видовищне кіно! І, погодьтеся, що пригоди головного героя, такого собі прихованого львівського Дон Жуана, на прізвище Бумблякевич (!) не можуть бути надто драматичними. :) Тож, вони вас не раз розвеселять. Також потішить неповторна галицька говірка, якою написаний роман (словничок додається). От я, наприклад, ніколи б не здогадалася, що таке "накаслик" або ж "бздура"...