Відкриття і кайф року — Річард Бротіган і його "Ловля форелі в Америці". Це роман, зітканий з невеликих оповідань: вражень, спогадів, марень, листів, п'яних байок, форелі і провінційних містечок. Саме в цих містечках, для Бротігана, ховається справжня Америка. Його тексти нагадують спогади про солодке дитинство, які зринають десь у похмільні ранки на природі, між роздумами про форель. Форель для "останнього з бітників" (як люблять його називати) — це та сталість, за яку він тримається, коли все йде шкереберть, а часи зміюються занадто швидко (вибачте за тавтологію). Психотерапевти, наприклад, назвали б це ресурсом, який тримає від тривожності або спроб психіки піти назавжди і безповоротно. Шкода, що за алкогольною залежністю, його психіка таки не витримала, і він вчинив самогубство. Можливо, ми не завжди вловлюємо сенси, ніжність і любов, яку заклав Бротіган до тієї Америки, яка тільки й знає що ловити форель. Але його роман-з-клаптиків часто нагадує поезію. Яка ліниво заколисує, ніби коли перегрівся влітку. І переклад хороший (дякую, Комубук). Що тут ще скажеш? Читайте!

Мене зацікавила ця книга передусім тим, що автор пов'язаний з біт-культурою. До того ж і видавництво до смаку. Річард Бротіган був американським письменником і поетом з неоднозначною біографією та неабиякою фантазією. Про що кажуть назви його творів. Так, назва підкуповує. Я все не наважувався на придбання цієї книги, оскільки відгуки такі ж неоднозначні, як і сам автор. Про книгу. Якщо хто читав Харукі Муракамі "Медленной шлюпкой в Китай", то це щось схоже на Бротігана. Адже сам Муракамі називає Бротігана своїм вчителем. І це дійсно відчувається. "Ловля форелі в Америці" - збірка короткої прози. Коротка проза. Вже це мене повинно було б відлякати, бо мені це не до смаку. Та ні - я вперто продовжував пізнавати цього автора. Коротка проза таки дійсно коротка. Це такі собі нариси, оповідки в середньому 3-5 сторінки. З однієї сторони - не встигаєш заморитись від абсурду, що описується, з іншого - не розумієш взагалі нічого, не розумієш - навіщо таке писати. А ще більше не розумієш - навіщо таке читати??? Мене все не полишали думки закинути цю книгу і не гаяти на неї час, та я все сподівався знайти хоч якусь розповідь адекватною, цікавою, змістовною. НЕ ЗНАЙШОВ. Гадаю що і "Генерал Конфедерації з Біґ-Сур" з тієї ж опери. Тому для мене цей автор закритий. Але можливо хтось знайде голку в стозі сіна. НЕ МОЄ. P.S. Єдине - сподобався друк. Цупкі сторінки, кожна історія з нової сторінки. Книга невелика, читається швидко.

Історію завжди ділять на проміжки, характеризуючи їх по певних подіях, наприклад міжвоєнний період, або ще якось, так само і в культурі, маємо епохи або періоди, які сформувалися під впливом певних течій або особистостей. Однією з таких течій є Бітпокоління, яке сформувалося в 50-60 х роки двадцятого століття, яке подарувало світу таких авторів, як Джек Керуак, Ален Грінзберг, ну і Річард Бротіган . І ось я прочитав книжку Річарда Бротігана «Ловля форелі в Америці», і як сказано в анотації, що це роман «зітканий із клаптиків марень, спогадів та вражень», що є доволі точним. Просто говорячи це є збірка оповідань про Америку, об’єднаннях в єдине ціле, але є одне велике «але» і воно полягає в не формі самого роману, а в манері автора, в його дивному, і водночас цікавому стилі. Ще важливою відомістю цього роману, від інших написаних про Америку, це звичайно зміст самих оповідань, бо насправді то можуть бути дрібниці для більшості, але для автора то сенс, речі, які формують образ Америки, як струмка з фореллю, в якій кожен хоче впіймати свою рибину. Книжка вийшла на платформі Комубук, за рахунок спільного кошту, і зроблена вона добре, переклад, редагування, папір, все дуже якісне, тому дуже круто, що маємо можливість читати якісну літературу в якісному видані. Від себе ще додам, що книжка специфічна, і тому будьте готові.