Кожен пасажир цього літака був сповнений мрій, розчарувань та сповнений сподівань на щось хороше або ні, але їм не судилося здійснити все, що запланували, бо вони загинули в жахливій авіакатастрофі, крім одного хлопчика, який вижив. Події розгортаються як дві часові лінії, в яких літак ще летить у небі з безтурботними людьми, які летять кожен у своїх справах, і в іншій, де він розбився і де єдиний хлопчик вижив, як його життя перевернулось і як він мусив впоратись зі втратою і всіма іншими подіями, які тяглись одна за одною: навчитися жити без брата, без мами і тата, з тіткою і дядьком, навчитися спати, відчути бодай щось... Як навчитися знову жити в цьому світі без рідних — ця книга привідкриє завісу його утрати і покаже всі ті переживання, які не видно людям, які знаходяться поруч.Книга написана без надмірного трагізму, вона зосереджується на почуттях і відчуттях та на житті після. Це вже друга книжка Енн Наполітано, яку я прочитала, і ця мені сподобалась так само, як і попередня. Книга була глибока, зі змістом, і ще раз нагадала мені про крихкість сьогодення, бо я й сама немовби в цьому літаку: не знаю, коли він приземлиться, чи приземлиться взагалі, чи побачу я колись знову близьких людей і свій рідний дім.