Досить таки цікава історія про одну рішучу та відважну дівчинку Лелю. Дівчинка разом зі своїми батьками живе в будиночку який знаходиться на дереві. Незвичний будиночок дістався родині від прабабусі у спадок. В родині панує любов та злагода і все було б добре, як би не одна подія. Одна заможна родина хоче відібрати у них незвичний будиночок, щоб догодити своєму розбещеному синові. Хоча дівчинка виросла в на перший погляд незвичних умовах, вона дуже добра. Леля сильно любить тварин, на неї можна покластися, завжди готова прийти на допомогу. Сподобалось, як автор охарактеризував дівчинку, і якими наділив її рисами. Мені не дуже сподобалось, якими рисами наділив автор сусідів Лелі. Як на мене сильно уже жорстоко описується родина. І не вже вся родина настільки зла, не вже у ній не має нічого хорошого? Лелі вдається відстояти свій будиночок. Як на мене дівчинка більше докладала зусиль, щоб врятувати будинок ніж її батьки. Сам сюжет доволі динамічний, легко читається, приємний колорит книги. Ця історія надихає бути наполегливою і ніколи не здаватися.

Прекрасна історія для діток, яка навчить їх цінувати і захищати те, що любиш, любити тварин і вірити в щасливий фінал. Леля - дівчинка, яка живе на дереві. Не просто бавиться в будиночку, як звичайні діти. Ні, вся її сім’я - мама, тато і Леля живуть в справжньому будиночку не черешні. Тут є кухня, вітальня і дві спальні - батьків і дитяча. А ще - багато найрізноманітніших гілок на всі випадки життя - Вхідна гілка, гілка з гамаком, Гілка роздумів, Кошлата гілка та багато інших. І не треьа думати, що це небезпечно - жити на дереві. На землі є безліч небезпек - машини, собаки, калюжі тощо. А на дереві треба остерігатись тільки дятлів, комарів і падінь. Лелі подобається її життя, але в ньому дуже не вистачає справжнього Друга. Одного разу вона завела собі домашніх тваринок - равликів Равіоля з дружиною і дітьми. Але мама сказала віднести їх в ліс, де вони зможуть жити комфортно. Кота чи собаку на дереві не заведеш. Тож коли в покинутій садибі біля черешні оселяється сім’я з хлопчиком, Леля надіялась на справжню дружбу. Але що робити, коли сім’я зовсім не дружелюбна, а хлопчик - розбещений і злий?

Книга вроде бы детская, но на мой взгляд, вышла не очень. Лично я свой экземпляр отдаю в библиотеку. Что же мне не понравилось? В принципе, рассказ добрый и не страшный. Но этот домик на дереве... Большой, со всеми удобствами - странно (как минимум, не реалистично), Как после этого объяснить своему ребенку, что так не бывает. А бывает ну совсем по-другому. Еще. Леля часто ест одни батончики в больших количествах и просто скачет по веткам. Я тоже разрешаю детям лазать по деревьям, особенно сыну, но нужно же адекватно к этому относится и не учить читателей безрассудству (это Леля акробатка, а простой ребенок вовсе нет). И последнее. Леля живет с родителям и практически не контактирует с другими людьми (про школу вообще ничего не написано, правда, по сюжету - лето). У нее нет друзей (она сама это подтверждает). Папа работает ветеринаром и дочка редко его навещает. Самое последнее. Семья пана Синюпки обрисована очень зло. Да, они не самые лучшие люди, но перегибать палку не стоит. Да и сделать плохой всю семью, а не только мальчика - тоже не самое правильное решение. Но есть в книге и плюсы. Леля любит животных и всегда помогает им (из-за раненого пса они чуть не лишились домика). Леля помогает родителям по хозяйству. Ну и чудесные рисунки: и обложка, и внутри книги просто замечательные картинки.