Чесно, від такої обкладинки я очікувала будь-якого трешу у стилі 90-х, тим більше що анотація толочить про зловісних магів та демонів, а найпоширеніше у мережі фото авторки — де вона позує на фоні хреста з «Щоденника вампірів». Одразу уявляєш нудний пафос, кострубаті діалоги, лихе лихо та плаский сюжет. І як же було несподівано здивуватися та зрадіти, коли історія братів Ніка та Алана виявилась настільки захопливою, що книгу я просто проковтнула за одну ніч. Розповідь починається доволі стрімко — одразу з нападу, жаху, вбивства і появи всіх головних героїв. Опиняєшся у центрі подій, що на перших сторінках може бути трохи некомфортним, але швидко минеться. Так само стрімко книга і продовжуватиметься до самого фіналу — мені дуже імпонує, що Бреннан не товче воду у ступі, проте при цьому немає враження, що герої книги весь час безглуздо метушаться: пригод багато, але вони не втомлюють. До того ж авторка придумала логічну схему магії свого вигаданого світу — не дуже часте явище у підліткових фентезі. Можливо, це не найгеніальніший шедевр, але початок мені сподобався, точно продовжуватиму читати серію далі.