Збірки оповідань, особливо якщо вони від різних авторів, оцінювати важко. Але ця мені сподобалася! Такі небанальні, дорослі оповідання. Багато наркотиків (іноді аж занадто), багато сексу та різних збочень. А ще - улюблений Львів. Але тут він не такий, як на туристичних рекламних проспектах. Тут він темний, страшний, зі своїми пікантними таємницями. Деякі оповідання настільки сподобалися, що я одразу замовила книги цих авторів. Трохи про улюблені оповідання: Гася Шиян "Закладка для пані Олі" - така спокійна, трохи меланхолійна історія. Люблю таке Олег Шинкаренко "Геї Сихова" - це дуже смішно! Віктор Лукін "Я, Лілія" - дуже моторошна історія. Яр.Воронв "Творче резюме" - теж весела історія. Звісно було і те, що сподобалося менше. Дещо було аж занадто наркоманським) Ну і всі ті зомбі дивні - для мене занадто. Але в цілому мені сподобалося. Раджу! Але не всім, а тільки тим, хто 18+ і нормально ставиться до матів, відвертих сцен і чорного гумору.

Любиш еротику, чорний гумор та іншу наркоманію у книгах? Так? Тоді ця добірка оповідань точно для тебе. В ній дійсно присутня купа пітьми, мурашності, сексу й наркоти. Хіба ще б самого міста Лева було б трохи побільше.. Загалом, мої враження від цієї можна оцінити як "50/50", бо десять оповідань мені сподобались, але от дванадцять - зовсім ні. Таке враження, що сильні твори спеціально хотіли розбавити слабшими просто для збільшення сторінок. З тих десяти оповідань мені найбільше сподобались три. І от про враження від них я розкажу тобі трохи детальніше. 1) Геї з Сихова, Олег Шинкаренко. Гумористична оповідка про те, як "справжні мужики" вирішили провчити чоловіків з гомосексуальною орієнтацією. Це просто дуже яскрава смішинка для повного розвантаження мозку і підняття настрою. Просто дуже сильно хотілося сміятись. Хоча, істинна суть цієї розповіді насправді дуже сумна. 2)Львів головного мозку, Володимир Кузнєцов. Це оповідання - саме той випадок, коли суть доходить й додумується вже після прочитання. І та суть така болюча, що аж серце розривається.. У першу чергу, це розповідь про стереотипи, що й досі заважають нашій країні нормально жити. І в першу чергу, про породжену стереотипами невтомну духовну війну сєпарів й бандерівців. 3) БІЛКа, Сергій Каменчук. А тут вже - про війну людей та бомжів. Точніше, навіть не про війну. А тупо про винищення останніх. Той самий випадок, коли дуже сильно зачепила суть сюжету. Я просто не розумію, як так можна цілеспрямовано вбивати беззахисних людей, просто заради примарного невідомо-чого ? Що наступне ? Вбивство немовлят ?? Ще хочу відзначити оповідання таких авторів, як Остап Українець, Максим Гах, Радій Радутний, Максим Деккер, Дімка Ужасний, Яр. Ворона та Віктор Лукін. Це дуже хороші твори, в яких мені, на жаль, чогось не довистачило. Загалом, це дуже неоднозначна добірка, і мої враження від неї лишились такими самими.

З назви "Львів. Доза. Порно" стає зрозумілою основна тематика оповідань. Щось з цих слів точно зустрінеться в кожному. Збірка зайде не всім, тому гидливим і слабкодухим людям варто обходити її. Тут є кров, гній, матюки, особи нетрадиційної орієнтації, мертві люди, зомбі, вбивства, наркотики, самогубства, хтивість. Львів показано не тільки як культурну столицю, видно його зворотній бік. Є безліч людей, що намагаються вирішити свої проблеми, будь то безхатько, літня жінка чи молода дівчина. Тут п'ють, гуляють, деруться, люблять і ненавидять, намагаються вижити. Так як це книга, де зібрані оповідання різних авторів, то зайшла вона десь відсотків на сімдесят, бо є оповідання близькі або зрозумілі, а є ті, що взагалі не відгукнулися. Розкрито теми алкоголю і наркотиків, показано наслідки, до яких призводять пагубні звички. І ті наслідки страшні. Можливо, проживши день у ролі персонажа, хтось задумається і зробить певні висновки щодо шкоди алкоголю і наркотиків. Зайде не всім, але цілком читабельно.