У автора читала "Нотатки Семена Паливоди". Дуже сподобались. Тож коли побачила нову книгу автора, не роздумуючи замовила. І не прогадала. Юрій Сорока "Крос у небуття". Прочитана. Ох. Емоції - американські гірки. А на деяких крутих поворотах, особливо відчувались: - страх - адреналін - затамоване дихання. Були кілька особливо тяжких...шокуючі криваві моменти. Але все по-порядку. Кам'янець-Подільській. 90-ті роки. Боротьба між представниками місцевого криміналітету. Кожен хоче "ласий" шматок. Однак все було б відносно спокійним, якби одного риболовного ранку хтось не побачив як падає машина у водойму. Врятувався один. Але і на цьому все не закінчується. Можна сказати все з цього і розпочнеться. Адже за планом одного. Машину і тіла мали знайти через кілька днів, а не майже відразу. І з цього історія поволі буде набирати обертів. Структура книги: Кожен розділ розпочинається датою і місцем, де відбувається подія. Епілог. Персонажі, кого виділила б: Андрій Соколовський - людина принципу. І хоч здається, що ось прогнеться, але знову стає на рівні ноги. Софрон - дуже не простий юнак. Із вовчим нутром. Троян - як же він мене виводив із себе. Ох і не передати. Хоча таких персонажів вистачало. Я ще б назвала, особливого любителя поїсти моркву, але не буду, так буде цікавіше. Імен вистачає. Мало не забула. Автор майстерно поєднав головну історію із історичними пам'ятками та цікавими описами: (Перше що згадала) "Чорні дерева вздовж гудронованої стрічки автодороги зливалися у темне громаддя, за яким, ревучи моторами, пролітали залізні звірі з вогняними очима." Також на сторінках ви зустрінете цікаві відсилки чи порівняння або згадки, пов'язані із книгами, фільмами і т.д. І також цікаво обіграна назва книги. Палітурка передає атмосферу. Шрифт наче дрібнуватий, але коли втягуєшся в процес читання, цього навіть не помічаєш і сторінки летять швидко. Серію "Український детектив" візьму на замітку. Рекомендую!