Позиціонування книги як «поліцейського детективу» абсолютно доречне і цілком відповідає дійсності. Маємо класичний сюжет: поліцейське розслідування замовного вбивства, окреслене чітке коло свідків (вони ж підозрювані), досить детально розписана слідча робота: збирання свідчень, перевірка алібі, з’ясування мотивів, відслідковування пересувань за мобільними телефонами чи камерами на вулицях і супермаркетах. Для любителів такого роду поліцейської рутини, із якої поступово вимальовуються версії і з’ясовується правда – дуже непоганий сюжет, та і представлений досить динамічно. Для мене те, що історія базована на реальних подіях і прив’язана до реального місця дії слабо впливає на оцінку, але слід визнати, що авторка досить якісно вписала кримінальний фактаж у художню канву, лише в кінці, в сцені допиту убивці зірвалась на «протокольний» канцеляризм, але загалом на приємне враження це не вплинуло. Так само я досить байдужа до присутності чи відсутності «вітчизняних реалій», звертаю увагу в першу чергу на художні якості тексту. Проте, знову ж таки, українські загалом і рівненські зокрема локації органічно наче і підкреслені, але місце дії не перетягує на себе увагу від сюжету і характерів, тут авторка виписала все акуратно і вийшло симпатично. Крапля містичної складової може трактуватись «хто як любить»: виписано так акуратно, що списати можна і на містику, і на інтуїцію, за бажання. Добре розписані і характери – фігуранти справи більш детально, на слідчих і поліцейських менше фокус зосереджений, але це й цілком логічно, тим більше, якщо передбачається серія і герої розкриватимуться в інших романах. Наступне зауваження навіть недоліком не назву – так, трохи «провисає» стилістично: інколи авторка сповзає в дещо неприродній для художнього тексту стиль, особливо там, де реалії дійсно складно описувати. Ось це про Власту «жінка-коп» – я все розумію, «патрульною» теж постійно не називатимеш, але є щось газетне у таких формулюваннях. Плюс деякі колізії, от якраз неприязнь між героями – слідчим і патрульною – мені видались занадто прямолінійно виписаними. Загалом прочитала із задоволенням, тому любителям саме кримінальних, не надто кривавих з фокусом на поліцейській роботі детективів цілком можна рекомендувати. Тим більше читайте, якщо любите «на реальних подіях» і в українських реаліях.

Це перша книга із детективної серії про слідчого Єгора Скляра української письменниці Ксенії Циганчук. Події відбуваються у місті Рівному. Починається ця історія з того, що за італійцем Марко Вітторіно і його маленькою дочкою спостерігає незнайомець, а потім Марко знаходить мертвим у власному домі його дівчина. За розслідування цієї справи береться Єгор Скляр, слідчий, який переїхав з Луцька до Рівного, щоб бути поруч з нареченою, Танею. За всю свою кар’єру Скляр не мав жодної нерозкритої справи, тому розслідування навмисного вбивства іноземця було для нього справжнім викликом. У Єгора непростий характер. Він зверхньо ставиться до патрульних, а жінок на службі взагалі зневажає. Нещодавно при виконанні службових обов’язків загинув найкращий друг Єгора Роман, і дуже дивно, що Скляр став бачити його у снах, а також чи то у видіннях, чи наяву. Що це - галюцинації, викликані стресом, чи містика, і друг справді хоче попередити його про якусь небезпеку? P.S. Цікаво, що книга заснована на реальних подіях. P.P.S. Деякі герої цього твору полюбляють міцне слівце, тому враховуйте це, коли захочете придбати цю книгу, наприклад, для своїх старших підлітків.

Из названия может показаться, что это книга про маньяка. Но нет. Убийство Марко больше похоже на заказное. А такие убийства раскрыть сложно, ведь нужно найти и заказчика, и исполнителя. Следователь Скляр знает, как важны первые дни после преступления, и идёт по горячим кровавым следам. Интересный приём - книга поделена на коротенькие главы с указанием времени. Это буквально хронометраж событий, придающий ощущение реалистичности. Хотя, реалистичности там и так хватает - книга написана на реальных событиях, с реальными историями из полицейских будней и описанием их работы. И кстати это оказалось для меня в книге самым интересным: внутренняя "кухня", изнанка работы полиции. Как все устроено, патрули, следователи, оперативники.. Ну потому что в американских сериалах такого полно, зарубежных детективов много, а про "наших" полицейских известно не так уж и много. И мне кажется, ещё долго современные украинские писатели смогут зарабатывать дополнительные баллы в читательских рейтингах просто из-за того, что это "наше". Потому что объективно, книга мне не особо понравилась. Достаточно посредственная, ничего особенного. Кроме того, что она "наша". Здесь изюминка - это наши улицы, наша полиция, наша реальность.